Luke 10
1 After this, the Lord appointed seventy-two others and sent them two by two ahead of Him to every town and place He was about to visit.
Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 And He told them, “The harvest is plentiful, but the workers are few. Ask the Lord of the harvest, therefore, to send out workers into His harvest.
І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.
3 Go! I am sending you out like lambs among wolves.
Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.
4 Carry no purse or bag or sandals. Do not greet anyone along the road.
Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.
5 Whatever house you enter, begin by saying, ‘Peace to this house.’
Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“
6 If a man of peace is there, your peace will rest on him; if not, it will return to you.
І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.
7 Stay at the same house, eating and drinking whatever you are offered. For the worker is worthy of his wages. Do not move around from house to house.
Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 If you enter a town and they welcome you, eat whatever is set before you.
А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.
9 Heal the sick who are there and tell them, ‘The kingdom of God is near you.’
Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“
10 But if you enter a town and they do not welcome you, go into the streets and declare,
А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 ‘Even the dust of your town that clings to our feet, we wipe off as a testimony against you. Yet be sure of this: The kingdom of God is near.’
„Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“
12 I tell you, it will be more bearable on that day for Sodom than for that town.
Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“
13 Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the miracles that were performed in you had been performed in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
„Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!
14 But it will be more bearable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.
Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.
15 And you, Capernaum, will you be lifted up to heaven? No, you will be brought down to Hades! (Hadēs g86)
А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“ (Hadēs g86)
16 Whoever listens to you listens to Me; whoever rejects you rejects Me; and whoever rejects Me rejects the One who sent Me.”
Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.
17 The seventy-two returned with joy and said, “Lord, even the demons submit to us in Your name.”
А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“
18 So He told them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.
Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19 Behold, I have given you authority to tread on snakes and scorpions, and over all the power of the enemy. Nothing will harm you.
Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.
20 Nevertheless, do not rejoice that the spirits submit to you, but rejoice that your names are written in heaven.”
Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“
21 At that time Jesus rejoiced in the Holy Spirit and declared, “I praise You, Father, Lord of heaven and earth, because You have hidden these things from the wise and learned, and revealed them to little children. Yes, Father, for this was well-pleasing in Your sight.
Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22 All things have been entrusted to Me by My Father. No one knows who the Son is except the Father, and no one knows who the Father is except the Son and those to whom the Son chooses to reveal Him.”
Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.
23 Then Jesus turned to the disciples and said privately, “Blessed are the eyes that see what you see.
І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!
24 For I tell you that many prophets and kings desired to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it.”
Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“
25 One day an expert in the law stood up to test Him. “Teacher,” he asked, “what must I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“ (aiōnios g166)
26 “What is written in the Law?” Jesus replied. “How do you read it?”
Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“
27 He answered, “‘Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your strength and with all your mind’ and ‘Love your neighbor as yourself.’”
А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.
28 “You have answered correctly,” Jesus said. “Do this and you will live.”
Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.
29 But wanting to justify himself, he asked Jesus, “And who is my neighbor?”
А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“
30 Jesus took up this question and said, “A man was going down from Jerusalem to Jericho when he fell into the hands of robbers. They stripped him, beat him, and went away, leaving him half dead.
А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.
31 Now by chance a priest was going down the same road, but when he saw him, he passed by on the other side.
Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.
32 So too, when a Levite came to that spot and saw him, he passed by on the other side.
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.
33 But when a Samaritan on a journey came upon him, he looked at him and had compassion.
Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.
34 He went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine. Then he put him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.
І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.
35 The next day he took out two denarii and gave them to the innkeeper. ‘Take care of him,’ he said, ‘and on my return I will repay you for any additional expense.’
А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.
36 Which of these three do you think was a neighbor to the man who fell into the hands of robbers?”
Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“
37 “The one who showed him mercy,” replied the expert in the law. Then Jesus told him, “Go and do likewise.”
А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“
38 As they traveled along, Jesus entered a village where a woman named Martha welcomed Him into her home.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.
39 She had a sister named Mary, who sat at the Lord’s feet listening to His message.
Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.
40 But Martha was distracted by all the preparations to be made. She came to Jesus and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Tell her to help me!”
А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.
41 “Martha, Martha,” the Lord replied, “you are worried and upset about many things.
Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,
42 But only one thing is necessary. Mary has chosen the good portion, and it will not be taken away from her.”
а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.
