Lamentations 5
1 Remember, O LORD, what has happened to us. Look and see our disgrace!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our inheritance has been turned over to strangers, our houses to foreigners.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 We have become fatherless orphans; our mothers are widows.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 We must buy the water we drink; our wood comes at a price.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 We are closely pursued; we are weary and find no rest.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 We submitted to Egypt and Assyria to get enough bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers sinned and are no more, but we bear their punishment.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Slaves rule over us; there is no one to deliver us from their hands.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 We get our bread at the risk of our lives because of the sword in the wilderness.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skin is as hot as an oven with fever from our hunger.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Women have been ravished in Zion, virgins in the cities of Judah.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Princes have been hung up by their hands; elders receive no respect.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Young men toil at millstones; boys stagger under loads of wood.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 The elders have left the city gate; the young men have stopped their music.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Joy has left our hearts; our dancing has turned to mourning.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 The crown has fallen from our head. Woe to us, for we have sinned!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Because of this, our hearts are faint; because of these, our eyes grow dim—
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 because of Mount Zion, which lies desolate, patrolled by foxes.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 You, O LORD, reign forever; Your throne endures from generation to generation.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Why have You forgotten us forever? Why have You forsaken us for so long?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Restore us to Yourself, O LORD, so we may return; renew our days as of old,
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 unless You have utterly rejected us and remain angry with us beyond measure.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
