Lamentations 3
1 I am the man who has seen affliction under the rod of God’s wrath.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He has driven me away and made me walk in darkness instead of light.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Indeed, He keeps turning His hand against me all day long.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 He has worn away my flesh and skin; He has shattered my bones.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He has besieged me and surrounded me with bitterness and hardship.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 He has made me dwell in darkness like those dead for ages.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He has walled me in so I cannot escape; He has weighed me down with chains.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Even when I cry out and plead for help, He shuts out my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He has barred my ways with cut stones; He has made my paths crooked.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 He is a bear lying in wait, a lion hiding in ambush.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 He forced me off my path and tore me to pieces; He left me without help.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He bent His bow and set me as the target for His arrow.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 He pierced my kidneys with His arrows.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 I am a laughingstock to all my people; they mock me in song all day long.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He has filled me with bitterness; He has intoxicated me with wormwood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 He has ground my teeth with gravel and trampled me in the dust.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 My soul has been deprived of peace; I have forgotten what prosperity is.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 So I say, “My strength has perished, along with my hope from the LORD.”
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Remember my affliction and wandering, the wormwood and the gall.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Surely my soul remembers and is humbled within me.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Yet I call this to mind, and therefore I have hope:
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Because of the loving devotion of the LORD we are not consumed, for His mercies never fail.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 They are new every morning; great is Your faithfulness!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 “The LORD is my portion,” says my soul, “therefore I will hope in Him.”
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 The LORD is good to those who wait for Him, to the soul who seeks Him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 It is good to wait quietly for the salvation of the LORD.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 It is good for a man to bear the yoke while he is still young.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Let him sit alone in silence, for God has disciplined him.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Let him bury his face in the dust— perhaps there is still hope.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Let him offer his cheek to the one who would strike him; let him be filled with reproach.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord will not cast us off forever.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Even if He causes grief, He will show compassion according to His abundant loving devotion.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For He does not willingly afflict or grieve the sons of men.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 To crush underfoot all the prisoners of the land,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 to deny a man justice before the Most High,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 to subvert a man in his lawsuit— of these the Lord does not approve.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who has spoken and it came to pass, unless the Lord has ordained it?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Do not both adversity and good come from the mouth of the Most High?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Why should any mortal man complain, in view of his sins?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Let us examine and test our ways, and turn back to the LORD.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Let us lift up our hearts and hands to God in heaven:
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 “We have sinned and rebelled; You have not forgiven.”
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 You have covered Yourself in anger and pursued us; You have killed without pity.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 You have covered Yourself with a cloud that no prayer can pass through.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 You have made us scum and refuse among the nations.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 All our enemies open their mouths against us.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Panic and pitfall have come upon us— devastation and destruction.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Streams of tears flow from my eyes over the destruction of the daughter of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 My eyes overflow unceasingly, without relief,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 until the LORD looks down from heaven and sees.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 My eyes bring grief to my soul because of all the daughters of my city.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Without cause my enemies hunted me like a bird.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They dropped me alive into a pit and cast stones upon me.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 The waters flowed over my head, and I thought I was going to die.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I called on Your name, O LORD, out of the depths of the Pit.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 You heard my plea: “Do not ignore my cry for relief.”
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 You drew near when I called on You; You said, “Do not be afraid.”
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 You defend my cause, O Lord; You redeem my life.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 You have seen, O LORD, the wrong done to me; vindicate my cause!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 You have seen all their malice, all their plots against me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 O LORD, You have heard their insults, all their plots against me—
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 the slander and murmuring of my assailants against me all day long.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 When they sit and when they rise, see how they mock me in song.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 You will pay them back what they deserve, O LORD, according to the work of their hands.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Put a veil of anguish over their hearts; may Your curse be upon them!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 You will pursue them in anger and exterminate them from under Your heavens, O LORD.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
