John 8
1 But Jesus went to the Mount of Olives.
Ісус же пійшов на гору Оливну.
2 Early in the morning He went back into the temple courts. All the people came to Him, and He sat down to teach them.
Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.
3 The scribes and Pharisees, however, brought to Him a woman caught in adultery. They made her stand before them
Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,
4 and said, “Teacher, this woman was caught in the act of adultery.
кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5 In the Law Moses commanded us to stone such a woman. So what do You say?”
В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6 They said this to test Him, in order to have a basis for accusing Him. But Jesus bent down and began to write on the ground with His finger.
Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.
7 When they continued to question Him, He straightened up and said to them, “Let him who is without sin among you be the first to cast a stone at her.”
Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8 And again He bent down and wrote on the ground.
І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
9 When they heard this, they began to go away one by one, beginning with the older ones, until only Jesus was left, with the woman standing there.
Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.
10 Then Jesus straightened up and asked her, “Woman, where are your accusers? Has no one condemned you?”
Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?
11 “No one, Lord,” she answered. “Then neither do I condemn you,” Jesus declared. “Now go and sin no more.”
Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12 Once again, Jesus spoke to the people and said, “I am the light of the world. Whoever follows Me will never walk in the darkness, but will have the light of life.”
Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13 So the Pharisees said to Him, “You are testifying about Yourself; Your testimony is not valid.”
Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
14 Jesus replied, “Even if I testify about Myself, My testimony is valid, because I know where I came from and where I am going. But you do not know where I came from or where I am going.
Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15 You judge according to the flesh; I judge no one.
Ви по тілу судите; я не суджу нікого.
16 But even if I do judge, My judgment is true, because I am not alone; I am with the Father who sent Me.
Коли я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17 Even in your own Law it is written that the testimony of two men is valid.
І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
18 I am One who testifies about Myself, and the Father, who sent Me, also testifies about Me.”
Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
19 “Where is Your Father?” they asked Him. “You do not know Me or My Father,” Jesus answered. “If you knew Me, you would know My Father as well.”
Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
20 He spoke these words while teaching in the temple courts, near the treasury. Yet no one seized Him, because His hour had not yet come.
Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21 Again He said to them, “I am going away, and you will look for Me, but you will die in your sin. Where I am going, you cannot come.”
Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22 So the Jews began to ask, “Will He kill Himself, since He says, ‘Where I am going, you cannot come’?”
Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23 Then He told them, “You are from below; I am from above. You are of this world; I am not of this world.
І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24 That is why I told you that you would die in your sins. For unless you believe that I am He, you will die in your sins.”
Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25 “Who are You?” they asked. “Just what I have been telling you from the beginning,” Jesus replied.
Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глалолю вам.
26 “I have much to say about you and much to judge. But the One who sent Me is truthful, and what I have heard from Him, I tell the world.”
Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27 They did not understand that He was telling them about the Father.
Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28 So Jesus said, “When you have lifted up the Son of Man, then you will know that I am He, and that I do nothing on My own, but speak exactly what the Father has taught Me.
Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
29 He who sent Me is with Me. He has not left Me alone, because I always do what pleases Him.”
І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
30 As Jesus spoke these things, many believed in Him.
Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
31 So He said to the Jews who had believed Him, “If you continue in My word, you are truly My disciples.
Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,
32 Then you will know the truth, and the truth will set you free.”
і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
33 “We are Abraham’s descendants,” they answered. “We have never been slaves to anyone. How can You say we will be set free?”
Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?
34 Jesus replied, “Truly, truly, I tell you, everyone who sins is a slave to sin.
Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. (aiōn g165)
36 So if the Son sets you free, you will be free indeed.
Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.
37 I know you are Abraham’s descendants, but you are trying to kill Me because My word has no place within you.
Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
38 I speak of what I have seen in the presence of the Father, and you do what you have heard from your father.”
Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
39 “Abraham is our father,” they replied. “If you were children of Abraham,” said Jesus, “you would do the works of Abraham.
Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
40 But now you are trying to kill Me, a man who has told you the truth that I heard from God. Abraham never did such a thing.
Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
41 You are doing the works of your father.” “We are not illegitimate children,” they declared. “Our only Father is God Himself.”
Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
42 Jesus said to them, “If God were your Father, you would love Me, for I have come here from God. I have not come on My own, but He sent Me.
Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
43 Why do you not understand what I am saying? It is because you are unable to accept My message.
Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
44 You belong to your father, the devil, and you want to carry out his desires. He was a murderer from the beginning, refusing to uphold the truth, because there is no truth in him. When he lies, he speaks his native language, because he is a liar and the father of lies.
Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
45 But because I speak the truth, you do not believe Me!
А що я правду глаголю, не віруєте менї.
46 Which of you can prove Me guilty of sin? If I speak the truth, why do you not believe Me?
Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
47 Whoever belongs to God hears the words of God. The reason you do not hear is that you do not belong to God.”
Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48 The Jews answered Him, “Are we not right to say that You are a Samaritan and You have a demon?”
Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
49 “I do not have a demon,” Jesus replied, “but I honor My Father, and you dishonor Me.
Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
50 I do not seek My own glory. There is One who seeks it, and He is the Judge.
Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. (aiōn g165)
52 “Now we know that You have a demon!” declared the Jews. “Abraham died, and so did the prophets, yet You say that anyone who keeps Your word will never taste death. (aiōn g165)
Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. (aiōn g165)
53 Are You greater than our father Abraham? He died, as did the prophets. Who do You claim to be?”
Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
54 Jesus answered, “If I glorify Myself, My glory means nothing. The One who glorifies Me is My Father, of whom you say ‘He is our God.’
Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 You do not know Him, but I know Him. If I said I did not know Him, I would be a liar like you. But I do know Him, and I keep His word.
не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
56 Your father Abraham rejoiced that he would see My day. He saw it and was glad.”
Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
57 Then the Jews said to Him, “You are not yet fifty years old, and You have seen Abraham?”
Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
58 “Truly, truly, I tell you,” Jesus declared, “before Abraham was born, I am!”
Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
59 At this, they picked up stones to throw at Him. But Jesus was hidden and went out of the temple area.
Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.
