Job 9
1 Then Job answered:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Yes, I know that it is so, but how can a mortal be righteous before God?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 If one wished to contend with God, he could not answer Him one time out of a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 God is wise in heart and mighty in strength. Who has resisted Him and prospered?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 He moves mountains without their knowledge and overturns them in His anger.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 He shakes the earth from its place, so that its foundations tremble.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 He commands the sun not to shine; He seals off the stars.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 He alone stretches out the heavens and treads on the waves of the sea.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 He is the Maker of the Bear and Orion, of the Pleiades and the constellations of the south.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 He does great things beyond searching out, and wonders without number.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Were He to pass by me, I would not see Him; were He to move, I would not recognize Him.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 If He takes away, who can stop Him? Who dares to ask Him, ‘What are You doing?’
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 God does not restrain His anger; the helpers of Rahab cower beneath Him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 How then can I answer Him or choose my arguments against Him?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 For even if I were right, I could not answer. I could only beg my Judge for mercy.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 If I summoned Him and He answered me, I do not believe He would listen to my voice.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 For He would crush me with a tempest and multiply my wounds without cause.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 He does not let me catch my breath, but overwhelms me with bitterness.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 If it is a matter of strength, He is indeed mighty! If it is a matter of justice, who can summon Him?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Even if I were righteous, my mouth would condemn me; if I were blameless, it would declare me guilty.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Though I am blameless, I have no concern for myself; I despise my own life.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 It is all the same, and so I say, ‘He destroys both the blameless and the wicked.’
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 When the scourge brings sudden death, He mocks the despair of the innocent.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 The earth is given into the hand of the wicked; He blindfolds its judges. If it is not He, then who is it?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 My days are swifter than a runner; they flee without seeing good.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 They sweep by like boats of papyrus, like an eagle swooping down on its prey.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 If I were to say, ‘I will forget my complaint and change my expression and smile,’
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 I would still dread all my sufferings; I know that You will not acquit me.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Since I am already found guilty, why should I labor in vain?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 If I should wash myself with snow and cleanse my hands with lye,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 then You would plunge me into the pit, and even my own clothes would despise me.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 For He is not a man like me, that I can answer Him, that we can take each other to court.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Nor is there a mediator between us, to lay his hand upon us both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Let Him remove His rod from me, so that His terror will no longer frighten me.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Then I would speak without fear of Him. But as it is, I am on my own.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
