Job 8
1 Then Bildad the Shuhite replied:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 “How long will you go on saying such things? The words of your mouth are a blustering wind.
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Does God pervert justice? Does the Almighty pervert what is right?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 When your children sinned against Him, He gave them over to their rebellion.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 But if you would earnestly seek God and ask the Almighty for mercy,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 if you are pure and upright, even now He will rouse Himself on your behalf and restore your righteous estate.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Though your beginnings were modest, your latter days will flourish.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Please inquire of past generations and consider the discoveries of their fathers.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 For we were born yesterday and know nothing; our days on earth are but a shadow.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Will they not teach you and tell you, and speak from their understanding?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Does papyrus grow where there is no marsh? Do reeds flourish without water?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 While the shoots are still uncut, they dry up quicker than grass.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Such is the destiny of all who forget God; so the hope of the godless will perish.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 His confidence is fragile; his security is in a spider’s web.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 He leans on his web, but it gives way; he holds fast, but it does not endure.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 He is a well-watered plant in the sunshine, spreading its shoots over the garden.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 His roots wrap around the rock heap; he looks for a home among the stones.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 If he is uprooted from his place, it will disown him, saying, ‘I never saw you.’
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Surely this is the joy of his way; yet others will spring from the dust.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Behold, God does not reject the blameless, nor will He strengthen the hand of evildoers.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 He will yet fill your mouth with laughter, and your lips with a shout of joy.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Your enemies will be clothed in shame, and the tent of the wicked will be no more.”
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
