Job 5
1 “Call out if you please, but who will answer? To which of the holy ones will you turn?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 For resentment kills a fool, and envy slays the simple.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 I have seen a fool taking root, but suddenly his house was cursed.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 His sons are far from safety, crushed in court without a defender.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 The hungry consume his harvest, taking it even from the thorns, and the thirsty pant after his wealth.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 For distress does not spring from the dust, and trouble does not sprout from the ground.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Yet man is born to trouble as surely as sparks fly upward.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 However, if I were you, I would appeal to God and lay my cause before Him—
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 the One who does great and unsearchable things, wonders without number.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 He gives rain to the earth and sends water upon the fields.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 He sets the lowly on high, so that mourners are lifted to safety.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 He thwarts the schemes of the crafty, so that their hands find no success.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 He catches the wise in their craftiness, and sweeps away the plans of the cunning.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 They encounter darkness by day and grope at noon as in the night.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 He saves the needy from the sword in their mouth and from the clutches of the powerful.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 So the poor have hope, and injustice shuts its mouth.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Blessed indeed is the man whom God corrects; so do not despise the discipline of the Almighty.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 For He wounds, but He also binds; He strikes, but His hands also heal.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 He will rescue you from six calamities; no harm will touch you in seven.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In famine He will redeem you from death, and in battle from the stroke of the sword.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 You will be hidden from the scourge of the tongue, and will not fear havoc when it comes.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 You will laugh at destruction and famine, and need not fear the beasts of the earth.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 For you will have a covenant with the stones of the field, and the wild animals will be at peace with you.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 You will know that your tent is secure, and find nothing amiss when inspecting your home.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 You will know that your offspring will be many, your descendants like the grass of the earth.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 You will come to the grave in full vigor, like a sheaf of grain gathered in season.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Indeed, we have investigated, and it is true! So hear it and know for yourself.”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
