Job 4
1 Then Eliphaz the Temanite replied:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “If one ventures a word with you, will you be wearied? Yet who can keep from speaking?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Surely you have instructed many, and have strengthened their feeble hands.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Your words have steadied those who stumbled; you have braced the knees that were buckling.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 But now trouble has come upon you, and you are weary. It strikes you, and you are dismayed.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Is your reverence not your confidence, and the uprightness of your ways your hope?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Consider now, I plead: Who, being innocent, has ever perished? Or where have the upright been destroyed?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 As I have observed, those who plow iniquity and those who sow trouble reap the same.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 By the breath of God they perish, and by the blast of His anger they are consumed.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 The lion may roar, and the fierce lion may growl, yet the teeth of the young lions are broken.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 The old lion perishes for lack of prey, and the cubs of the lioness are scattered.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Now a word came to me secretly; my ears caught a whisper of it.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 In disquieting visions in the night, when deep sleep falls on men,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 fear and trembling came over me and made all my bones shudder.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Then a spirit glided past my face, and the hair on my body bristled.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 It stood still, but I could not discern its appearance; a form loomed before my eyes, and I heard a whispering voice:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 ‘Can a mortal be more righteous than God, or a man more pure than his Maker?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 If God puts no trust in His servants, and He charges His angels with error,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 how much more those who dwell in houses of clay, whose foundations are in the dust, who can be crushed like a moth!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 They are smashed to pieces from dawn to dusk; unnoticed, they perish forever.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Are not their tent cords pulled up, so that they die without wisdom?’
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
