Job 31
1 “I have made a covenant with my eyes. How then could I gaze with desire at a virgin?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what is the allotment of God from above, or the heritage from the Almighty on high?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Does not disaster come to the unjust and calamity to the workers of iniquity?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Does He not see my ways and count my every step?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I have walked in falsehood or my foot has rushed to deceit,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 let God weigh me with honest scales, that He may know my integrity.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my steps have turned from the path, if my heart has followed my eyes, or if impurity has stuck to my hands,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 then may another eat what I have sown, and may my crops be uprooted.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If my heart has been enticed by my neighbor’s wife, or I have lurked at his door,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 then may my own wife grind grain for another, and may other men sleep with her.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For that would be a heinous crime, an iniquity to be judged.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 For it is a fire that burns down to Abaddon; it would root out my entire harvest.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I have rejected the cause of my manservant or maidservant when they made a complaint against me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 what will I do when God rises to judge? How will I answer when called to account?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Did not He who made me in the womb also make them? Did not the same One form us in the womb?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I have denied the desires of the poor or allowed the widow’s eyes to fail,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 if I have eaten my morsel alone, not sharing it with the fatherless—
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 though from my youth I reared him as would a father, and from my mother’s womb I guided the widow—
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 if I have seen one perish for lack of clothing, or a needy man without a cloak,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 if his heart has not blessed me for warming him with the fleece of my sheep,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 if I have lifted up my hand against the fatherless because I saw that I had support in the gate,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 then may my arm fall from my shoulder and be torn from its socket.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For calamity from God terrifies me, and His splendor I cannot overpower.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I have put my trust in gold or called pure gold my security,
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 if I have rejoiced in my great wealth because my hand had gained so much,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 if I have beheld the sun in its radiance or the moon moving in splendor,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 so that my heart was secretly enticed and my hand threw a kiss from my mouth,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 this would also be an iniquity to be judged, for I would have denied God on high.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 If I have rejoiced in my enemy’s ruin, or exulted when evil befell him—
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 I have not allowed my mouth to sin by asking for his life with a curse—
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 if the men of my house have not said, ‘Who is there who has not had his fill?’—
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 but no stranger had to lodge on the street, for my door has been open to the traveler—
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 if I have covered my transgressions like Adam by hiding my guilt in my heart,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 because I greatly feared the crowds and the contempt of the clans terrified me, so that I kept silent and would not go outside—
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 (Oh, that I had one to hear me! Here is my signature. Let the Almighty answer me; let my accuser compose an indictment.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Surely I would carry it on my shoulder and wear it like a crown.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 I would give account of all my steps; I would approach Him like a prince.)—
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 if my land cries out against me and its furrows weep together,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 if I have devoured its produce without payment or broken the spirit of its tenants,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 then let briers grow instead of wheat and stinkweed instead of barley.” Thus conclude the words of Job.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
