Job 3
1 After this, Job opened his mouth and cursed the day of his birth.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 And this is what he said:
І Йов заговорив та й сказав:
3 “May the day of my birth perish, and the night it was said, ‘A boy is conceived.’
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 If only that day had turned to darkness! May God above disregard it; may no light shine upon it.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 May darkness and gloom reclaim it, and a cloud settle over it; may the blackness of the day overwhelm it.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 If only darkness had taken that night away! May it not appear among the days of the year; may it never be entered in any of the months.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Behold, may that night be barren; may no joyful voice come into it.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 May it be cursed by those who curse the day — those prepared to rouse Leviathan.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 May its morning stars grow dark; may it wait in vain for daylight; may it not see the breaking of dawn.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 For that night did not shut the doors of the womb to hide the sorrow from my eyes.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Why did I not perish at birth; why did I not die as I came from the womb?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Why were there knees to receive me, and breasts that I should be nursed?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 For now I would be lying down in peace; I would be asleep and at rest
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 with kings and counselors of the earth, who built for themselves cities now in ruins,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 or with princes who had gold, who filled their houses with silver.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Or why was I not hidden like a stillborn child, like an infant who never sees daylight?
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 There the wicked cease from raging, and there the weary find rest.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 The captives enjoy their ease; they do not hear the voice of the oppressor.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Both small and great are there, and the slave is freed from his master.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Why is light given to the miserable, and life to the bitter of soul,
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 who long for death that does not come, and search for it like hidden treasure,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 who rejoice and greatly exult when they can find the grave?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 Why is life given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 I sigh when food is put before me, and my groans pour out like water.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 For the thing I feared has overtaken me, and what I dreaded has befallen me.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 I am not at ease or quiet; I have no rest, for trouble has come.”
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
