Job 21
1 Then Job answered:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Listen carefully to my words; let this be your consolation to me.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Bear with me while I speak; then, after I have spoken, you may go on mocking.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Is my complaint against a man? Then why should I not be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Look at me and be appalled; put your hand over your mouth.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 When I remember, terror takes hold, and my body trembles in horror.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Why do the wicked live on, growing old and increasing in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their descendants are established around them, and their offspring before their eyes.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their homes are safe from fear; no rod of punishment from God is upon them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bulls breed without fail; their cows bear calves and do not miscarry.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send forth their little ones like a flock; their children skip about,
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 singing to the tambourine and lyre and making merry at the sound of the flute.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Yet they say to God: ‘Leave us alone! For we have no desire to know Your ways.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Who is the Almighty, that we should serve Him, and what would we gain if we pray to Him?’
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Still, their prosperity is not in their own hands, so I stay far from the counsel of the wicked.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How often is the lamp of the wicked put out? Does disaster come upon them? Does God, in His anger, apportion destruction?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Are they like straw before the wind, like chaff swept away by a storm?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 It is said that God lays up one’s punishment for his children. Let God repay the man himself, so he will know it.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let his eyes see his own destruction; let him drink for himself the wrath of the Almighty.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what does he care about his household after him, when the number of his months has run out?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Can anyone teach knowledge to God, since He judges those on high?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One man dies full of vigor, completely secure and at ease.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His body is well nourished, and his bones are rich with marrow.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Yet another man dies in the bitterness of his soul, having never tasted prosperity.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 But together they lie down in the dust, and worms cover them both.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Behold, I know your thoughts full well, the schemes by which you would wrong me.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For you say, ‘Where now is the nobleman’s house, and where are the tents in which the wicked dwell?’
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Have you never asked those who travel the roads? Do you not accept their reports?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Indeed, the evil man is spared from the day of calamity, delivered from the day of wrath.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who denounces his behavior to his face? Who repays him for what he has done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 He is carried to the grave, and watch is kept over his tomb.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 The clods of the valley are sweet to him; everyone follows behind him, and those before him are without number.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 So how can you comfort me with empty words? For your answers remain full of falsehood.”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
