Job 19
1 Then Job answered:
А Йов відповів та й сказав:
2 “How long will you torment me and crush me with your words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Ten times now you have reproached me; you shamelessly mistreat me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Even if I have truly gone astray, my error concerns me alone.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed you would exalt yourselves above me and use my disgrace against me,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 then understand that it is God who has wronged me and drawn His net around me.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Though I cry out, ‘Violence!’ I get no response; though I call for help, there is no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He has blocked my way so I cannot pass; He has veiled my paths with darkness.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped me of my honor and removed the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He tears me down on every side until I am gone; He uproots my hope like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 His anger burns against me, and He counts me among His enemies.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops advance together; they construct a ramp against me and encamp around my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He has removed my brothers from me; my acquaintances have abandoned me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My kinsmen have failed me, and my friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 My guests and maidservants count me as a stranger; I am a foreigner in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call for my servant, but he does not answer, though I implore him with my own mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is repulsive to my wife, and I am loathsome to my own family.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even little boys scorn me; when I appear, they deride me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my best friends despise me, and those I love have turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My skin and flesh cling to my bones; I have escaped by the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity on me, my friends, have pity, for the hand of God has struck me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do you persecute me as God does? Will you never get enough of my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 I wish that my words were recorded and inscribed in a book,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 by an iron stylus on lead, or chiseled in stone forever.
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But I know that my Redeemer lives, and in the end He will stand upon the earth.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Even after my skin has been destroyed, yet in my flesh I will see God.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 I will see Him for myself; my eyes will behold Him, and not as a stranger. How my heart yearns within me!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 If you say, ‘Let us persecute him, since the root of the matter lies with him,’
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 then you should fear the sword yourselves, because wrath brings punishment by the sword, so that you may know there is a judgment.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
