Job 16
1 Then Job answered:
А Йов відповів та й сказав:
2 “I have heard many things like these; miserable comforters are you all.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Is there no end to your long-winded speeches? What provokes you to continue testifying?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 I could also speak like you if you were in my place; I could heap up words against you and shake my head at you.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 But I would encourage you with my mouth, and the consolation of my lips would bring relief.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Even if I speak, my pain is not relieved, and if I hold back, how will it go away?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Surely He has now exhausted me; You have devastated all my family.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 You have bound me, and it has become a witness; my frailty rises up and testifies against me.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 His anger has torn me and opposed me; He gnashes His teeth at me. My adversary pierces me with His eyes.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 They open their mouths against me and strike my cheeks with contempt; they join together against me.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 God has delivered me to unjust men; He has thrown me to the clutches of the wicked.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 I was at ease, but He shattered me; He seized me by the neck and crushed me. He has set me up as His target;
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 His archers surround me. He pierces my kidneys without mercy and spills my gall on the ground.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 He breaks me with wound upon wound; He rushes me like a mighty warrior.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 I have sewn sackcloth over my skin; I have buried my horn in the dust.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face is red with weeping, and deep shadows ring my eyes;
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 yet my hands are free of violence and my prayer is pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 O earth, do not cover my blood; may my cry for help never be laid to rest.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Even now my witness is in heaven, and my advocate is on high.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 My friends are my scoffers as my eyes pour out tears to God.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Oh, that a man might plead with God as he pleads with his neighbor!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 For when only a few years are past I will go the way of no return.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
