Job 15
1 Then Eliphaz the Temanite replied:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Does a wise man answer with empty counsel or fill his belly with the hot east wind?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Should he argue with useless words or speeches that serve no purpose?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 But you even undermine the fear of God and hinder meditation before Him.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 For your iniquity instructs your mouth, and you choose the language of the crafty.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Your own mouth, not mine, condemns you; your own lips testify against you.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Were you the first man ever born? Were you brought forth before the hills?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Do you listen in on the council of God or limit wisdom to yourself?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 What do you know that we do not? What do you understand that is not clear to us?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Both the gray-haired and the aged are on our side— men much older than your father.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Are the consolations of God not enough for you, even words spoken gently to you?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Why has your heart carried you away, and why do your eyes flash,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 as you turn your spirit against God and pour such words from your mouth?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 What is man, that he should be pure, or one born of woman, that he should be righteous?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 If God puts no trust in His holy ones, if even the heavens are not pure in His eyes,
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 how much less man, who is vile and corrupt, who drinks injustice like water?
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Listen to me and I will inform you. I will describe what I have seen,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 what was declared by wise men and was not concealed from their fathers,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 to whom alone the land was given when no foreigner passed among them.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 A wicked man writhes in pain all his days; only a few years are reserved for the ruthless.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Sounds of terror fill his ears; in his prosperity the destroyer attacks him.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 He despairs of his return from darkness; he is marked for the sword.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 He wanders about as food for vultures; he knows the day of darkness is at hand.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Distress and anguish terrify him, overwhelming him like a king poised to attack.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 For he has stretched out his hand against God and has vaunted himself against the Almighty,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 rushing headlong at Him with a thick, studded shield.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Though his face is covered with fat and his waistline bulges with flesh,
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 he will dwell in ruined cities, in abandoned houses destined to become rubble.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 He will no longer be rich; his wealth will not endure. His possessions will not overspread the land.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 He will not escape from the darkness; the flame will wither his shoots, and the breath of God’s mouth will carry him away.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Let him not deceive himself with trust in emptiness, for emptiness will be his reward.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 It will be paid in full before his time, and his branch will not flourish.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 He will be like a vine stripped of its unripe grapes, like an olive tree that sheds its blossoms.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 For the company of the godless will be barren, and fire will consume the tents of bribery.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 They conceive trouble and give birth to evil; their womb is pregnant with deceit.”
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
