Hebrews 1
1 On many past occasions and in many different ways, God spoke to our fathers through the prophets.
Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,
2 But in these last days He has spoken to us by His Son, whom He appointed heir of all things, and through whom He made the universe. (aiōn g165)
а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив. (aiōn g165)
3 The Son is the radiance of God’s glory and the exact representation of His nature, upholding all things by His powerful word. After He had provided purification for sins, He sat down at the right hand of the Majesty on high.
Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті.
4 So He became as far superior to the angels as the name He has inherited is excellent beyond theirs.
Він остільки був ліпший понад анголі́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім'я́.
5 For to which of the angels did God ever say: “You are My Son; today I have become Your Father”? Or again: “I will be His Father, and He will be My Son”?
Кому́ бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І зно́ву: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!
6 And again, when God brings His firstborn into the world, He says: “Let all God’s angels worship Him.”
І коли знов Він уводить на світ Перворі́дного, то гово́рить: „І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“.
7 Now about the angels He says: “He makes His angels winds, His servants flames of fire.”
А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“.
8 But about the Son He says: “Your throne, O God, endures forever and ever, and justice is the scepter of Your kingdom. (aiōn g165)
А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности. (aiōn g165)
9 You have loved righteousness and hated wickedness; therefore God, Your God, has anointed You above Your companions with the oil of joy.”
Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів; через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“.
10 And: “In the beginning, O Lord, You laid the foundations of the earth, and the heavens are the work of Your hands.
І: „Ти, Господи, землю колись закла́в, а небо — то чин Твоїх рук.
11 They will perish, but You remain; they will all wear out like a garment.
Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, поста́ріють.
12 You will roll them up like a robe; like a garment they will be changed; but You remain the same, and Your years will never end.”
Як одежу, їх змі́ниш, — і минуться вони, а Ти за́вжди Той Са́мий, і роки Твої не закі́нчаться“!
13 Yet to which of the angels did God ever say: “Sit at My right hand until I make Your enemies a footstool for Your feet”?
Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“!
14 Are not the angels ministering spirits sent to serve those who will inherit salvation?
Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
