Hebrews 3
1 Therefore, holy brothers, who share in the heavenly calling, set your focus on Jesus, the apostle and high priest whom we confess.
Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
2 He was faithful to the One who appointed Him, just as Moses was faithful in all God’s house.
що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
3 For Jesus has been counted worthy of greater glory than Moses, just as the builder of a house has greater honor than the house itself.
бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.
4 And every house is built by someone, but God is the builder of everything.
Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.
5 Now Moses was faithful as a servant in all God’s house, testifying to what would be spoken later.
І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.
6 But Christ is faithful as the Son over God’s house. And we are His house, if we hold firmly to our confidence and the hope of which we boast.
Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.
7 Therefore, as the Holy Spirit says: “Today, if you hear His voice,
Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
8 do not harden your hearts, as you did in the rebellion, in the day of testing in the wilderness,
не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,
9 where your fathers tested and tried Me, and for forty years saw My works.
де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.
10 Therefore I was angry with that generation, and I said, ‘Their hearts are always going astray, and they have not known My ways.’
Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
11 So I swore on oath in My anger, ‘They shall never enter My rest.’”
тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!
12 See to it, brothers, that none of you has a wicked heart of unbelief that turns away from the living God.
Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
13 But exhort one another daily, as long as it is called today, so that none of you may be hardened by sin’s deceitfulness.
Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.
14 We have come to share in Christ if we hold firmly to the end the assurance we had at first.
Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,
15 As it has been said: “Today, if you hear His voice, do not harden your hearts, as you did in the rebellion.”
аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!
16 For who were the ones who heard and rebelled? Were they not all those Moses led out of Egypt?
Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
17 And with whom was God angry for forty years? Was it not with those who sinned, whose bodies fell in the wilderness?
На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“
18 And to whom did He swear that they would never enter His rest? Was it not to those who disobeyed?
Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?
19 So we see that it was because of their unbelief that they were unable to enter.
І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
