Hebrews 11
1 Now faith is the assurance of what we hope for and the certainty of what we do not see.
Віра – це впевненість у тому, на що ми сподіваємось, і переконливий доказ того, чого ми не бачимо.
2 This is why the ancients were commended.
Саме такою [вірою жили] прабатьки й за це отримали схвалення.
3 By faith we understand that the universe was formed at God’s command, so that what is seen was not made out of what was visible. (aiōn g165)
Вірою ми розуміємо, що віки були створені словом Божим, так що видиме виникло з невидимого. (aiōn g165)
4 By faith Abel offered God a better sacrifice than Cain did. By faith he was commended as righteous when God gave approval to his gifts. And by faith he still speaks, even though he is dead.
Вірою Авель приніс Богові кращу жертву, ніж Каїн. Через віру він отримав свідчення, що він праведний, коли Бог схвалив його дари. І через віру він усе ще говорить, хоч і помер.
5 By faith Enoch was taken up so that he did not see death: “He could not be found, because God had taken him away.” For before he was taken, he was commended as one who pleased God.
Вірою Енох був узятий з цього життя, так що він не побачив смерті. «І не могли знайти його, бо забрав його Бог». Але до того, як він був узятий, він отримав свідчення, що догодив Богові.
6 And without faith it is impossible to please God, because anyone who approaches Him must believe that He exists and that He rewards those who earnestly seek Him.
Без віри неможливо догодити [Богові]. Тому кожен, хто приходить до Нього, повинен вірити, що Він існує і що Він винагороджує тих, хто щиро Його шукає.
7 By faith Noah, when warned about things not yet seen, in godly fear built an ark to save his family. By faith he condemned the world and became heir of the righteousness that comes by faith.
Вірою Ной, попереджений про те, чого ще не бачив, зі страхом збудував ковчег, щоб врятувати свою сім’ю. Своєю вірою він засудив світ і став спадкоємцем праведності через віру.
8 By faith Abraham, when called to go to a place he would later receive as his inheritance, obeyed and went, without knowing where he was going.
Вірою Авраам, коли був покликаний, послухався й вирушив туди, де пізніше отримав спадщину; вийшов, не знаючи, куди йде.
9 By faith he dwelt in the promised land as a stranger in a foreign country. He lived in tents, as did Isaac and Jacob, who were heirs with him of the same promise.
Вірою він перебував в обіцяній землі, як чужинець, і жив у шатрах, як і Ісаак та Яків, які були спадкоємцями з ним за тією ж обіцянкою.
10 For he was looking forward to the city with foundations, whose architect and builder is God.
Бо він із нетерпінням чекав міста з [вічною] основою, архітектором і будівничим якого є Бог.
11 By faith Sarah, even though she was barren and beyond the proper age, was enabled to conceive a child, because she considered Him faithful who had promised.
Вірою також і сама Сара, яка була неплідна, змогла народити нащадка, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто дав обіцянку.
12 And so from one man, and he as good as dead, came descendants as numerous as the stars in the sky and as countless as the sand on the seashore.
І ось від однієї людини, та ще майже омертвілої, походили нащадки, численні, як зірки на небі, і такі ж незліченні, як пісок на березі моря.
13 All these people died in faith, without having received the things they were promised. However, they saw them and welcomed them from afar. And they acknowledged that they were strangers and exiles on the earth.
Усі ці люди померли у вірі. Вони не отримали обіцяного [за життя], а лише бачили здалека, визнаючи, що вони чужинці та мандрівники на землі.
14 Now those who say such things show that they are seeking a country of their own.
Ті, хто так говорить, показують, що вони шукають собі батьківщину.
15 If they had been thinking of the country they had left, they would have had opportunity to return.
І якби вони думали лише про батьківщину, яку залишили, вони мали б можливість повернутися [до неї].
16 Instead, they were longing for a better country, a heavenly one. Therefore God is not ashamed to be called their God, for He has prepared a city for them.
Але вони прагнуть кращої, небесної [батьківщини]. Тому Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він підготував для них місто.
17 By faith Abraham, when he was tested, offered up Isaac on the altar. He who had received the promises was ready to offer his one and only son,
Вірою Авраам, коли був випробуваний [Богом], приніс Ісаака в жертву. Маючи обіцянки, він був готовий принести в жертву свого єдиного сина,
18 even though God had said to him, “Through Isaac your offspring will be reckoned.”
хоча Бог сказав йому: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
19 Abraham reasoned that God could raise the dead, and in a sense, he did receive Isaac back from death.
[Авраам] розумів, що Бог може навіть воскрешати з мертвих, і, образно кажучи, [Ісаак] і був повернутий йому звідти.
20 By faith Isaac blessed Jacob and Esau concerning the future.
Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.
21 By faith Jacob, when he was dying, blessed each of Joseph’s sons and worshiped as he leaned on the top of his staff.
Вірою Яків перед смертю благословив кожного з синів Йосифа й поклонився [Богу], спираючись на верхівку свого посоха.
22 By faith Joseph, when his end was near, spoke about the exodus of the Israelites and gave instructions about his bones.
Вірою Йосиф, помираючи, згадав про вихід синів Ізраїля з Єгипту й дав вказівки щодо [поховання] його кісток.
23 By faith Moses’ parents hid him for three months after his birth, because they saw that he was a beautiful child, and they were unafraid of the king’s edict.
Вірою батьки Мойсея, не злякавшись царського наказу, переховували його три місяці після народження, оскільки бачили, що дитина гарна.
24 By faith Moses, when he was grown, refused to be called the son of Pharaoh’s daughter.
Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона.
25 He chose to suffer oppression with God’s people rather than to experience the fleeting enjoyment of sin.
Він обрав радше страждати з народом Божим, ніж насолоджуватися тимчасовою насолодою від гріха.
26 He valued disgrace for Christ above the treasures of Egypt, for he was looking ahead to his reward.
Він вважав ганьбу заради Христа ціннішою, ніж скарби Єгипту, адже бачив свою нагороду.
27 By faith Moses left Egypt, not fearing the king’s anger; he persevered because he saw Him who is invisible.
Вірою він покинув Єгипет, не боячись гніву царя. Він був непохитним, бо бачив Невидимого.
28 By faith he kept the Passover and the sprinkling of blood, so that the destroyer of the firstborn would not touch Israel’s own firstborn.
Вірою він справив Пасху й окропив кров’ю [одвірки], щоб губитель не торкався первістків.
29 By faith the people passed through the Red Sea as on dry land; but when the Egyptians tried to follow, they were drowned.
Вірою люди проходили через Червоне море, наче суходолом, а коли єгиптяни спробували це зробити, то потонули.
30 By faith the walls of Jericho fell, after the people had marched around them for seven days.
Вірою стіни Єрихона впали після того, як сім днів [ізраїльтяни] ходили навколо них.
31 By faith the prostitute Rahab, because she welcomed the spies in peace, did not perish with those who were disobedient.
Вірою блудниця Раав не загинула разом із невірними, оскільки вона з миром прийняла [ізраїльських] розвідників.
32 And what more shall I say? Time will not allow me to tell of Gideon, Barak, Samson, Jephthah, David, Samuel, and the prophets,
І що я ще можу сказати? Мені б не вистачило часу розповісти про Гедеона, Барака, Самсона та Єфтая, про Давида, Самуїла та пророків,
33 who through faith conquered kingdoms, administered justice, and gained what was promised; who shut the mouths of lions,
що через віру завойовували царства, звершували справедливий суд, отримували обітниці, закривали пащі левам,
34 quenched the raging fire, and escaped the edge of the sword; who gained strength from weakness, became mighty in battle, and put foreign armies to flight.
гасили лють вогню й рятувалися від вістря меча, були зміцнені в немочі й, ставши могутніми у війні, змушували втікати ворожі війська.
35 Women received back their dead, raised to life again. Others were tortured and refused their release, so that they might gain a better resurrection.
Жінки отримували своїх померлих воскреслими з мертвих. Інші зазнали катувань, бо не погоджувались отримати визволення, адже хотіли мати краще воскресіння.
36 Still others endured mocking and flogging, and even chains and imprisonment.
Ще інші зносили знущання, побиття, навіть ланцюги та ув’язнення.
37 They were stoned, they were sawed in two, they were put to death by the sword. They went around in sheepskins and goatskins, destitute, oppressed, and mistreated.
Їх побивали камінням, розрізали навпіл пилою, вони гинули від меча, блукали в овечих і козячих шкірах, [жили] в нужді та стражданні, були переслідувані.
38 The world was not worthy of them. They wandered in deserts and mountains, and hid in caves and holes in the ground.
Світ не був їх гідний. Вони блукали в пустелях і горах, [жили] в печерах та земних ущелинах.
39 These were all commended for their faith, yet they did not receive what was promised.
Усі вони через віру отримали свідчення, [що догодили Богові, але] ніхто з них не отримав обіцяного,
40 God had planned something better for us, so that together with us they would be made perfect.
[оскільки] Бог передбачив для нас щось краще, щоб лише разом із нами вони могли досягти досконалості.
