Hebrews 10
1 For the law is only a shadow of the good things to come, not the realities themselves. It can never, by the same sacrifices offered year after year, make perfect those who draw near to worship.
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
2 If it could, would not the offerings have ceased? For the worshipers would have been cleansed once for all, and would no longer have felt the guilt of their sins.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
3 Instead, those sacrifices are an annual reminder of sins,
Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
4 because it is impossible for the blood of bulls and goats to take away sins.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
5 Therefore, when Christ came into the world, He said: “Sacrifice and offering You did not desire, but a body You prepared for Me.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
6 In burnt offerings and sin offerings You took no delight.
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
7 Then I said, ‘Here I am, it is written about Me in the scroll: I have come to do Your will, O God.’”
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
8 In the passage above He says, “Sacrifices and offerings, burnt offerings and sin offerings You did not desire, nor did You delight in them” (although they are offered according to the law).
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
9 Then He adds, “Here I am, I have come to do Your will.” He takes away the first to establish the second.
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
10 And by that will, we have been sanctified through the sacrifice of the body of Jesus Christ once for all.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
11 Day after day every priest stands to minister and to offer again and again the same sacrifices, which can never take away sins.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
12 But when this Priest had offered for all time one sacrifice for sins, He sat down at the right hand of God.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
13 Since that time, He waits for His enemies to be made a footstool for His feet,
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
14 because by a single offering He has made perfect for all time those who are being sanctified.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
15 The Holy Spirit also testifies to us about this. First He says:
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 “This is the covenant I will make with them after those days, declares the Lord. I will put My laws in their hearts and inscribe them on their minds.”
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
17 Then He adds: “Their sins and lawless acts I will remember no more.”
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
18 And where these have been forgiven, an offering for sin is no longer needed.
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
19 Therefore, brothers, since we have confidence to enter the Most Holy Place by the blood of Jesus,
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
20 by the new and living way opened for us through the curtain of His body,
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
21 and since we have a great priest over the house of God,
маємо й Великого Священика над домом Божим, —
22 let us draw near with a sincere heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled to cleanse us from a guilty conscience and our bodies washed with pure water.
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
23 Let us hold resolutely to the hope we profess, for He who promised is faithful.
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
24 And let us consider how to spur one another on to love and good deeds.
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
25 Let us not neglect meeting together, as some have made a habit, but let us encourage one another, and all the more as you see the Day approaching.
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
26 If we deliberately go on sinning after we have received the knowledge of the truth, no further sacrifice for sins remains,
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
27 but only a fearful expectation of judgment and of raging fire that will consume all adversaries.
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
28 Anyone who rejected the law of Moses died without mercy on the testimony of two or three witnesses.
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
29 How much more severely do you think one deserves to be punished who has trampled on the Son of God, profaned the blood of the covenant that sanctified him, and insulted the Spirit of grace?
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
30 For we know Him who said, “Vengeance is Mine; I will repay,” and again, “The Lord will judge His people.”
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
31 It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
32 Remember the early days that you were in the light. In those days, you endured a great conflict in the face of suffering.
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
33 Sometimes you were publicly exposed to ridicule and persecution; at other times you were partners with those who were so treated.
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
34 You sympathized with those in prison and joyfully accepted the confiscation of your property, knowing that you yourselves had a better and permanent possession.
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
35 So do not throw away your confidence; it holds a great reward.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
36 You need to persevere, so that after you have done the will of God, you will receive what He has promised.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
37 For, “In just a little while, He who is coming will come and will not delay.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
38 But My righteous one will live by faith; and if he shrinks back, I will take no pleasure in him.”
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
39 But we are not of those who shrink back and are destroyed, but of those who have faith and preserve their souls.
Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
