Acts 4
1 While Peter and John were speaking to the people, the priests and the captain of the temple guard and the Sadducees came up to them,
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 greatly disturbed that they were teaching the people and proclaiming in Jesus the resurrection of the dead.
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 They seized Peter and John, and because it was evening, they put them in custody until the next day.
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 But many who heard the message believed, and the number of men grew to about five thousand.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 The next day the rulers, elders, and scribes assembled in Jerusalem,
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 along with Annas the high priest, Caiaphas, John, Alexander, and many others from the high priest’s family.
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 They had Peter and John brought in and began to question them: “By what power or what name did you do this?”
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, “Rulers and elders of the people!
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 If we are being examined today about a kind service to a man who was lame, to determine how he was healed,
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 then let this be known to all of you and to all the people of Israel: It is by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified but whom God raised from the dead, that this man stands before you healed.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 This Jesus is ‘the stone you builders rejected, which has become the cornerstone.’
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 Salvation exists in no one else, for there is no other name under heaven given to men by which we must be saved.”
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 When they saw the boldness of Peter and John and realized that they were unschooled, ordinary men, they marveled and took note that these men had been with Jesus.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 And seeing the man who had been healed standing there with them, they had nothing to say in response.
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 So they ordered them to leave the Sanhedrin and then conferred together.
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 “What shall we do with these men?” they asked. “It is clear to everyone living in Jerusalem that a remarkable miracle has occurred through them, and we cannot deny it.
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 But to keep this message from spreading any further among the people, we must warn them not to speak to anyone in this name.”
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 Then they called them in again and commanded them not to speak or teach at all in the name of Jesus.
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 But Peter and John replied, “Judge for yourselves whether it is right in God’s sight to listen to you rather than God.
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 For we cannot stop speaking about what we have seen and heard.”
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 After further threats they let them go. They could not find a way to punish them, because all the people were glorifying God for what had happened.
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 For the man who was miraculously healed was over forty years old.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 On their release, Peter and John returned to their own people and reported everything that the chief priests and elders had said to them.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 When the believers heard this, they lifted up their voices to God with one accord. “Sovereign Lord,” they said, “You made the heaven and the earth and the sea and everything in them.
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 You spoke by the Holy Spirit through the mouth of Your servant, our father David: ‘Why do the nations rage and the peoples plot in vain?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 The kings of the earth take their stand and the rulers gather together against the Lord and against His Anointed One.’
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 In fact, this is the very city where Herod and Pontius Pilate conspired with the Gentiles and the people of Israel against Your holy servant Jesus, whom You anointed.
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 They carried out what Your hand and will had decided beforehand would happen.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 And now, Lord, consider their threats, and enable Your servants to speak Your word with complete boldness,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 as You stretch out Your hand to heal and perform signs and wonders through the name of Your holy servant Jesus.”
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 After they had prayed, their meeting place was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and spoke the word of God boldly.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 The multitude of believers was one in heart and soul. No one claimed that any of his possessions was his own, but they shared everything they owned.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 With great power the apostles continued to give their testimony about the resurrection of the Lord Jesus. And abundant grace was upon them all.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 There were no needy ones among them, because those who owned lands or houses would sell their property, bring the proceeds from the sales,
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 and lay them at the apostles’ feet for distribution to anyone as he had need.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 Joseph, a Levite from Cyprus, whom the apostles called Barnabas (meaning Son of Encouragement),
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 sold a field he owned, brought the money, and laid it at the apostles’ feet.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
