Acts 26
1 Agrippa said to Paul, “You have permission to speak for yourself.” Then Paul stretched out his hand and began his defense:
Агриппа промовив до Павла: ―Тобі можна висловитись на свій захист. Павло підняв руку й почав захищатися:
2 “King Agrippa, I consider myself fortunate to stand before you today to defend myself against all the accusations of the Jews,
―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
3 especially since you are acquainted with all the Jewish customs and controversies. I beg you, therefore, to listen to me patiently.
Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
4 Surely all the Jews know how I have lived from the earliest days of my youth, among my own people and in Jerusalem.
Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
5 They have known me for a long time and can testify, if they are willing, that I lived as a Pharisee, adhering to the strictest sect of our religion.
Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
6 And now I stand on trial because of my hope in the promise that God made to our fathers,
І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
7 the promise our twelve tribes are hoping to realize as they earnestly serve God day and night. It is because of this hope, O king, that I am accused by the Jews.
до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи [Богові] вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
8 Why would any of you consider it incredible that God raises the dead?
Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
9 So then, I too was convinced that I ought to do all I could to oppose the name of Jesus of Nazareth.
Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
10 And that is what I did in Jerusalem. With authority from the chief priests I put many of the saints in prison, and when they were condemned to death, I cast my vote against them.
Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
11 I frequently had them punished in the synagogues, and I tried to make them blaspheme. In my raging fury against them, I even went to foreign cities to persecute them.
І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
12 In this pursuit I was on my way to Damascus with the authority and commission of the chief priests.
Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
13 About noon, O king, as I was on the road, I saw a light from heaven, brighter than the sun, shining around me and my companions.
Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
14 We all fell to the ground, and I heard a voice say to me in Hebrew, ‘Saul, Saul, why do you persecute Me? It is hard for you to kick against the goads.’
Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».
15 ‘Who are You, Lord?’ I asked. ‘I am Jesus, whom you are persecuting,’ the Lord replied.
Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?» Господь відповів: «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!
16 ‘But get up and stand on your feet. For I have appeared to you to appoint you as a servant and as a witness of what you have seen from Me and what I will show you.
Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.
17 I will rescue you from your own people and from the Gentiles. I am sending you to them
Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,
18 to open their eyes, so that they may turn from darkness to light and from the power of Satan to God, that they may receive forgiveness of sins and an inheritance among those sanctified by faith in Me.’
щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».
19 So then, King Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision.
Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20 First to those in Damascus and Jerusalem, then to everyone in the region of Judea, and then to the Gentiles, I declared that they should repent and turn to God, performing deeds worthy of their repentance.
а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, [потім] в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
21 For this reason the Jews seized me in the temple courts and tried to kill me.
Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
22 But I have had God’s help to this day, and I stand here to testify to small and great alike. I am saying nothing beyond what the prophets and Moses said would happen:
Але, отримавши допомогу від Бога, я стою [тут] донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
23 that the Christ would suffer, and as the first to rise from the dead, would proclaim light to our people and to the Gentiles.”
Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло [Своєму] народові та язичникам.
24 At this stage of Paul’s defense, Festus exclaimed in a loud voice, “You are insane, Paul! Your great learning is driving you to madness!”
Коли він так захищався, Фест голосно промовив: ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
25 But Paul answered, “I am not insane, most excellent Festus; I am speaking words of truth and sobriety.
Павло відповів: ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
26 For the king knows about these matters, and I can speak freely to him. I am confident that none of this has escaped his notice, because it was not done in a corner.
Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
27 King Agrippa, do you believe the prophets? I know you do.”
Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
28 Then Agrippa said to Paul, “Can you persuade me in such a short time to become a Christian?”
Тоді Агриппа сказав Павлові: ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
29 “Short time or long,” Paul replied, “I wish to God that not only you but all who hear me this day may become what I am, except for these chains.”
Павло відповів: ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
30 Then the king and the governor rose, along with Bernice and those seated with them.
Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
31 On their way out, they said to one another, “This man has done nothing worthy of death or imprisonment.”
Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
32 And Agrippa said to Festus, “This man could have been released if he had not appealed to Caesar.”
Агриппа сказав Фестові: ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.
