Acts 24
1 Five days later the high priest Ananias came down with some elders and a lawyer named Tertullus, who presented to the governor their case against Paul.
По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.
2 When Paul had been called in, Tertullus opened the prosecution: “Because of you, we have enjoyed a lasting peace, and your foresight has brought improvements to this nation.
Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,
3 In every way and everywhere, most excellent Felix, we acknowledge this with all gratitude.
завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.
4 But in order not to burden you any further, I beg your indulgence to hear us briefly.
Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою.
5 We have found this man to be a pestilence, stirring up dissension among the Jews all over the world. He is a ringleader of the sect of the Nazarenes,
Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі,
6 and he even tried to desecrate the temple; so we seized him.
що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.
Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,
8 By examining him yourself, you will be able to learn the truth about all our charges against him.”
звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.
9 The Jews concurred, asserting that these charges were true.
Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.
10 When the governor motioned for Paul to speak, he began his response: “Knowing that you have been a judge over this nation for many years, I gladly make my defense.
Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.
11 You can verify for yourself that no more than twelve days ago I went up to Jerusalem to worship.
Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.
12 Yet my accusers did not find me debating with anyone in the temple or riling up a crowd in the synagogues or in the city.
Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;
13 Nor can they prove to you any of their charges against me.
анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.
14 I do confess to you, however, that I worship the God of our fathers according to the Way, which they call a sect. I believe everything that is laid down by the Law and written in the Prophets,
Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,
15 and I have the same hope in God that they themselves cherish, that there will be a resurrection of both the righteous and the wicked.
маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.
16 In this hope, I strive always to maintain a clear conscience before God and man.
На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.
17 After several years, then, I returned to Jerusalem to bring alms to my people and to present offerings.
По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.
18 At the time they found me in the temple, I was ceremonially clean and was not inciting a crowd or an uproar. But there are some Jews from the province of Asia
У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,
19 who ought to appear before you and bring charges, if they have anything against me.
котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.
20 Otherwise, let these men state for themselves any crime they found in me when I stood before the Sanhedrin,
Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,
21 unless it was this one thing I called out as I stood in their presence: ‘It is concerning the resurrection of the dead that I am on trial before you today.’”
окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.
22 Then Felix, who was well informed about the Way, adjourned the hearing and said, “When Lysias the commander comes, I will decide your case.”
Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.
23 He ordered the centurion to keep Paul under guard, but to allow him some freedom and permit his friends to minister to his needs.
І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него.
24 After several days, Felix returned with his wife Drusilla, who was a Jewess. He sent for Paul and listened to him speak about faith in Christ Jesus.
По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.
25 As Paul expounded on righteousness, self-control, and the coming judgment, Felix became frightened and said, “You may go for now. When I find the time, I will call for you.”
Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе.
26 At the same time, he was hoping that Paul would offer him a bribe. So he sent for Paul frequently and talked with him.
До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.
27 After two years had passed, Felix was succeeded by Porcius Festus. And wishing to do the Jews a favor, Felix left Paul in prison.
Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.
