Acts 23
1 Paul looked directly at the Sanhedrin and said, “Brothers, I have conducted myself before God in all good conscience to this day.”
Павло подивився уважно на Синедріон та сказав: «Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням».
2 At this, the high priest Ananias ordered those standing near Paul to strike him on the mouth.
Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах.
3 Then Paul said to him, “God will strike you, you whitewashed wall! You sit here to judge me according to the law, yet you yourself violate the law by commanding that I be struck.”
Тоді Павло промовив до нього: ―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити!
4 But those standing nearby said, “How dare you insult the high priest of God!”
Ті, що стояли біля нього, сказали: ―Ти ображаєш Божого первосвященника?
5 “Brothers,” Paul replied, “I was not aware that he was the high priest, for it is written: ‘Do not speak evil about the ruler of your people.’”
Павло відповів: ―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов».
6 Then Paul, knowing that some of them were Sadducees and others Pharisees, called out in the Sanhedrin, “Brothers, I am a Pharisee, the son of a Pharisee. It is because of my hope in the resurrection of the dead that I am on trial.”
Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні: ―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих!
7 As soon as he had said this, a dispute broke out between the Pharisees and Sadducees, and the assembly was divided.
Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився;
8 For the Sadducees say that there is neither a resurrection, nor angels, nor spirits, but the Pharisees acknowledge them all.
бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це.
9 A great clamor arose, and some scribes from the party of the Pharisees got up and contended sharply, “We find nothing wrong with this man. What if a spirit or an angel has spoken to him?”
Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?»
10 The dispute grew so violent that the commander was afraid they would tear Paul to pieces. He ordered the soldiers to go down and remove him by force and bring him into the barracks.
Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю.
11 The following night the Lord stood near Paul and said, “Take courage! As you have testified about Me in Jerusalem, so also you must testify in Rome.”
Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі».
12 When daylight came, the Jews formed a conspiracy and bound themselves with an oath not to eat or drink until they had killed Paul.
Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вб’ють Павла.
13 More than forty of them were involved in this plot.
Тих, хто дав клятву, було більше сорока [людей].
14 They went to the chief priests and elders and said, “We have bound ourselves with a solemn oath not to eat anything until we have killed Paul.
Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми зв’язали себе клятвою не їсти, поки не вб’ємо Павла.
15 Now then, you and the Sanhedrin petition the commander to bring him down to you on the pretext of examining his case more carefully. We are ready to kill him on the way.”
Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вб’ємо його».
16 But when the son of Paul’s sister heard about the plot, he went into the barracks and told Paul.
Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові.
17 Then Paul called one of the centurions and said, “Take this young man to the commander; he has something to tell him.”
Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати».
18 So the centurion took him to the commander and said, “Paul the prisoner sent and asked me to bring this young man to you. He has something to tell you.”
Той відвів його до Трибуна й сказав: ―В’язень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати.
19 The commander took the young man by the hand, drew him aside, and asked, “What do you need to tell me?”
Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав: ―Що ти маєш мені сказати?
20 He answered, “The Jews have agreed to ask you to bring Paul to the Sanhedrin tomorrow on the pretext of acquiring more information about him.
[Юнак] сказав: ―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його.
21 Do not let them persuade you, because more than forty men are waiting to ambush him. They have bound themselves with an oath not to eat or drink until they have killed him; they are ready now, awaiting your consent.”
Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вб’ють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження.
22 So the commander dismissed the young man and instructed him, “Do not tell anyone that you have reported this to me.”
Трибун відпустив юнака, наказавши йому: ―Нікому не говори про те, що сказав мені.
23 Then he called two of his centurions and said, “Prepare two hundred soldiers, seventy horsemen, and two hundred spearmen to go to Caesarea in the third hour of the night.
Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині ночі йти до Кесарії.
24 Provide mounts for Paul to take him safely to Governor Felix.”
Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса».
25 And he wrote the following letter:
Він написав листа такого змісту:
26 Claudius Lysias, To His Excellency, Governor Felix: Greetings.
«Клавдій Лісій до поважного намісника Фелікса. Вітання!
27 This man was seized by the Jews, and they were about to kill him when I came with my troops to rescue him. For I had learned that he is a Roman citizen,
Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його.
28 and since I wanted to understand their charges against him, I brought him down to their Sanhedrin.
Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону.
29 I found that the accusation involved questions about their own law, but there was no charge worthy of death or imprisonment.
Я виявив, що обвинувачення пов’язане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги.
30 When I was informed that there was a plot against the man, I sent him to you at once. I also instructed his accusers to present their case against him before you.
Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!»
31 So the soldiers followed their orders and brought Paul by night to Antipatris.
Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду.
32 The next day they returned to the barracks and let the horsemen go on with him.
Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці.
33 When the horsemen arrived in Caesarea, they delivered the letter to the governor and presented Paul to him.
Коли [вершники] прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним.
34 The governor read the letter and asked what province Paul was from. Learning that he was from Cilicia,
[Намісник], прочитавши листа, спитав [Павла], з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії,
35 he said, “I will hear your case when your accusers arrive.” Then he ordered that Paul be kept under guard in Herod’s Praetorium.
сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.
