Acts 2
1 When the day of Pentecost came, they were all together in one place.
Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
2 Suddenly a sound like a mighty rushing wind came from heaven and filled the whole house where they were sitting.
І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 They saw tongues like flames of fire that separated and came to rest on each of them.
І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
4 And they were all filled with the Holy Spirit and began to speak in other tongues as the Spirit enabled them.
Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
5 Now there were dwelling in Jerusalem God-fearing Jews from every nation under heaven.
Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
6 And when this sound rang out, a crowd came together in bewilderment, because each one heard them speaking his own language.
А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
7 Astounded and amazed, they asked, “Are not all these men who are speaking Galileans?
Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
8 How is it then that each of us hears them in his own native language?
Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
9 Parthians, Medes, and Elamites; residents of Mesopotamia, Judea and Cappadocia, Pontus and Asia,
Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
10 Phrygia and Pamphylia, Egypt and the parts of Libya near Cyrene; visitors from Rome,
і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
11 both Jews and converts to Judaism; Cretans and Arabs—we hear them declaring the wonders of God in our own tongues!”
юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
12 Astounded and perplexed, they asked one another, “What does this mean?”
І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
13 But others mocked them and said, “They are drunk on new wine!”
А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
14 Then Peter stood up with the Eleven, lifted up his voice, and addressed the crowd: “Men of Judea and all who dwell in Jerusalem, let this be known to you, and listen carefully to my words.
Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
15 These men are not drunk, as you suppose. It is only the third hour of the day!
Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
16 No, this is what was spoken by the prophet Joel:
а це те, що пророк Йоі́л передрік:
17 ‘In the last days, God says, I will pour out My Spirit on all people. Your sons and daughters will prophesy, your young men will see visions, your old men will dream dreams.
„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
18 Even on My menservants and maidservants I will pour out My Spirit in those days, and they will prophesy.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
19 I will show wonders in the heavens above and signs on the earth below, blood and fire and billows of smoke.
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
20 The sun will be turned to darkness, and the moon to blood, before the coming of the great and glorious Day of the Lord.
Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 And everyone who calls on the name of the Lord will be saved.’
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
22 Men of Israel, listen to this message: Jesus of Nazareth was a man certified by God to you by miracles, wonders, and signs, which God did among you through Him, as you yourselves know.
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 He was delivered up by God’s set plan and foreknowledge, and you, by the hands of the lawless, put Him to death by nailing Him to the cross.
Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
24 But God raised Him from the dead, releasing Him from the agony of death, because it was impossible for Him to be held in its clutches.
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
25 David says about Him: ‘I saw the Lord always before me; because He is at my right hand, I will not be shaken.
Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Therefore my heart is glad and my tongue rejoices; my body also will dwell in hope,
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
27 because You will not abandon my soul to Hades, nor will You let Your Holy One see decay. (Hadēs g86)
Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Hadēs g86)
28 You have made known to me the paths of life; You will fill me with joy in Your presence.’
Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
29 Brothers, I can tell you with confidence that the patriarch David died and was buried, and his tomb is with us to this day.
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
30 But he was a prophet and knew that God had promised him on oath that He would place one of his descendants on his throne.
А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
31 Foreseeing this, David spoke about the resurrection of the Christ, that He was not abandoned to Hades, nor did His body see decay. (Hadēs g86)
у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
32 God has raised this Jesus to life, to which we are all witnesses.
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 Exalted, then, to the right hand of God, He has received from the Father the promised Holy Spirit and has poured out what you now see and hear.
А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 For David did not ascend into heaven, but he himself says: ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
35 until I make Your enemies a footstool for Your feet.”’
доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
36 Therefore let all Israel know with certainty that God has made this Jesus, whom you crucified, both Lord and Christ!”
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
37 When the people heard this, they were cut to the heart and asked Peter and the other apostles, “Brothers, what shall we do?”
Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
38 Peter replied, “Repent and be baptized, every one of you, in the name of Jesus Christ for the forgiveness of your sins, and you will receive the gift of the Holy Spirit.
А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
39 This promise belongs to you and your children and to all who are far off—to all whom the Lord our God will call to Himself.”
Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
40 With many other words he testified, and he urged them, “Be saved from this corrupt generation.”
І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
41 Those who embraced his message were baptized, and about three thousand were added to the believers that day.
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 They devoted themselves to the apostles’ teaching and to the fellowship, to the breaking of bread and to prayer.
І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
43 A sense of awe came over everyone, and the apostles performed many wonders and signs.
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
44 All the believers were together and had everything in common.
А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
45 Selling their possessions and goods, they shared with anyone who was in need.
І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
46 With one accord they continued to meet daily in the temple courts and to break bread from house to house, sharing their meals with gladness and sincerity of heart,
І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
47 praising God and enjoying the favor of all the people. And the Lord added to their number daily those who were being saved.
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
