Acts 14
1 At Iconium, Paul and Barnabas went as usual into the Jewish synagogue, where they spoke so well that a great number of Jews and Greeks believed.
В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так [переконливо], що багато юдеїв та греків увірувало.
2 But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles and poisoned their minds against the brothers.
Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.
3 So Paul and Barnabas spent considerable time there, speaking boldly for the Lord, who affirmed the message of His grace by enabling them to perform signs and wonders.
Однак [Павло та Варнава] залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.
4 The people of the city were divided. Some sided with the Jews, and others with the apostles.
Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.
5 But when the Gentiles and Jews, together with their rulers, set out to mistreat and stone them,
Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.
6 they found out about it and fled to the Lycaonian cities of Lystra and Derbe and to the surrounding region,
Дізнавшись про це, [Павло та Варнава] втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,
7 where they continued to preach the gospel.
де продовжували проповідувати Добру Звістку.
8 In Lystra there sat a man crippled in his feet, who was lame from birth and had never walked.
У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.
9 This man was listening to the words of Paul, who looked intently at him and saw that he had faith to be healed.
Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,
10 In a loud voice Paul called out, “Stand up on your feet!” And the man jumped up and began to walk.
[Павло] голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.
11 When the crowds saw what Paul had done, they lifted up their voices in the Lycaonian language: “The gods have come down to us in human form!”
Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»
12 Barnabas they called Zeus, and Paul they called Hermes, because he was the chief speaker.
Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.
13 The priest of Zeus, whose temple was just outside the city, brought bulls and wreaths to the city gates, hoping to offer a sacrifice along with the crowds.
Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.
14 But when the apostles Barnabas and Paul found out about this, they tore their clothes and rushed into the crowd, shouting,
Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:
15 “Men, why are you doing this? We too are only men, human like you. We are bringing you good news that you should turn from these worthless things to the living God, who made heaven and earth and sea and everything in them.
«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.
16 In past generations, He let all nations go their own way.
У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
17 Yet He has not left Himself without testimony to His goodness: He gives you rain from heaven and fruitful seasons, filling your hearts with food and gladness.”
хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».
18 Even with these words, Paul and Barnabas could hardly stop the crowds from sacrificing to them.
І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.
19 Then some Jews arrived from Antioch and Iconium and won over the crowds. They stoned Paul and dragged him outside the city, presuming he was dead.
Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп [на свій бік]. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.
20 But after the disciples had gathered around him, he got up and went back into the city. And the next day he left with Barnabas for Derbe.
Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
21 They preached the gospel to that city and made many disciples. Then they returned to Lystra, Iconium, and Antioch,
У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 strengthening the souls of the disciples and encouraging them to continue in the faith. “We must endure many hardships to enter the kingdom of God,” they said.
[Павло та Варнава] зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та [навчали], що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.
23 Paul and Barnabas appointed elders for them in each church, praying and fasting as they entrusted them to the Lord, in whom they had believed.
Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.
24 After passing through Pisidia, they came to Pamphylia.
Далі, пройшовши Пісідію, [Павло та Варнава] прийшли до Памфілії.
25 And when they had spoken the word in Perga, they went down to Attalia.
Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.
26 From Attalia they sailed to Antioch, where they had been commended to the grace of God for the work they had just completed.
Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.
27 When they arrived, they gathered the church together and reported all that God had done through them, and how He had opened the door of faith to the Gentiles.
Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.
28 And they spent a long time there with the disciples.
Вони залишалися з учнями чимало часу.
