2 Corinthians 6
1 As God’s fellow workers, then, we urge you not to receive God’s grace in vain.
А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо.
2 For He says: “In the time of favor I heard you, and in the day of salvation I helped you.” Behold, now is the time of favor; now is the day of salvation!
Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
3 We put no obstacle in anyone’s way, so that no one can discredit our ministry.
Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне,
4 Rather, as servants of God we commend ourselves in every way: in great endurance; in troubles, hardships, and calamities;
а в усьому себе виявляємо, як служи́телів Божих, у великім терпінні, у скорбо́тах, у бідах, у тісно́тах,
5 in beatings, imprisonments, and riots; in labor, sleepless nights, and hunger;
у вда́рах, у в'язницях, у ро́зрухах, у пра́цях, у недосипа́ннях, у поста́х,
6 in purity, knowledge, patience, and kindness; in the Holy Spirit and in sincere love;
у чи́стості, у розумі, у ла́гідності, у до́брості, у Дусі Святім, у нелицемі́рній любові,
7 in truthful speech and in the power of God; with the weapons of righteousness in the right hand and in the left;
у слові правди, у силі Божій, зо зброєю праведности в прави́ці й ліви́ці,
8 through glory and dishonor, slander and praise; viewed as imposters, yet genuine;
через славу й безчестя, через га́ньбу й хвалу́, як обманці, але ми правдиві;
9 as unknown, yet well-known; dying, and yet we live on; punished, yet not killed;
як незнані, та по́знані, як умираючі, та ось ми живі; як ка́рані, та не забиті;
10 sorrowful, yet always rejoicing; poor, yet making many rich; having nothing, and yet possessing everything.
як сумні, але за́вжди веселі; як убогі, але багатьох ми збага́чуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
11 We have spoken freely to you, Corinthians. Our hearts are open wide.
Уста наші відкрились до вас, кори́нтяни, серце наше розши́рене!
12 It is not our affection, but yours, that is restrained.
У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
13 As a fair exchange, I ask you as my children: Open wide your hearts also.
Такою ж відплатою — говорю́, немов дітям — розширені будьте й ви!
14 Do not be unequally yoked with unbelievers. For what partnership can righteousness have with wickedness? Or what fellowship does light have with darkness?
До чужого ярма́ не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззако́нням, або яка спільність у світла з те́мрявою?
15 What harmony is there between Christ and Belial? Or what does a believer have in common with an unbeliever?
Яка згода в Христа з белійяа́ром? Або яка частка вірного з невірним?
16 What agreement can exist between the temple of God and idols? For we are the temple of the living God. As God has said: “I will dwell with them and walk among them, and I will be their God, and they will be My people.”
Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: „Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони бу́дуть наро́дом Моїм!
17 “Therefore come out from among them and be separate, says the Lord. Touch no unclean thing, and I will receive you.”
Вийдіть тому́ з-поміж них та й відлучі́ться, — каже Госпо́дь, — і не торкайтесь нечистого, — і Я вас прийму́,
18 And: “I will be a Father to you, and you will be My sons and daughters, says the Lord Almighty.”
і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочо́к Мені бу́дете, — говорить Господь Вседержи́тель!“
