2 Corinthians 10
1 Now by the mildness and gentleness of Christ, I appeal to you—I, Paul, who am humble when face to face with you, but bold when away.
А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
2 I beg you that when I come I may not need to be as bold as I expect toward those who presume that we live according to the flesh.
І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
3 For though we live in the flesh, we do not wage war according to the flesh.
Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 The weapons of our warfare are not the weapons of the world. Instead, they have divine power to demolish strongholds.
зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
5 We tear down arguments and every presumption set up against the knowledge of God; and we take captive every thought to make it obedient to Christ.
і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
6 And we will be ready to punish every act of disobedience, as soon as your obedience is complete.
і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
7 You are looking at outward appearances. If anyone is confident that he belongs to Christ, he should remind himself that we belong to Christ just as much as he does.
Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 For even if I boast somewhat excessively about the authority the Lord gave us for building you up rather than tearing you down, I will not be ashamed.
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
9 I do not want to seem to be trying to frighten you by my letters.
Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 For some say, “His letters are weighty and forceful, but his physical presence is unimpressive, and his speaking is of no account.”
„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
11 Such people should consider that what we are in our letters when absent, we will be in our actions when present.
такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
12 We do not dare to classify or compare ourselves with some who commend themselves. When they measure themselves by themselves and compare themselves with themselves, they show their ignorance.
Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 We, however, will not boast beyond our limits, but only within the field of influence that God has assigned to us—a field that reaches even to you.
Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
14 We are not overstepping our bounds, as if we had not come to you. Indeed, we were the first to reach you with the gospel of Christ.
Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
15 Neither do we boast beyond our limits in the labors of others. But we hope that as your faith increases, our area of influence among you will greatly increase as well,
Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
16 so that we can preach the gospel in the regions beyond you. Then we will not be boasting in the work already done in another man’s territory.
щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
17 Rather, “Let him who boasts boast in the Lord.”
А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
18 For it is not the one who commends himself who is approved, but the one whom the Lord commends.
Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
