Luke 18
1 And he spoke a parable to them, that they ought always to pray, and not to become weary,
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 saying: There was in a certain city a judge, who neither feared God nor regarded man.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 And there was a widow in that city, and she came to him, and said: Avenge me on my opponent at law.
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 And for a while he refused. But afterward he said within himself: Though I fear not God, nor regard man,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 yet, because this widow troubles me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 And the Lord said: Hear what the unjust judge says;
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 and will not God avenge his elect, who cry to him day and night, though he delay long in respect to them?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 I say to you, that he will avenge them speedily. Yet, when the Son of man comes, will he find the faith on the earth?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 And he spoke this parable to some, who trusted in themselves that they were righteous, and who despised others.
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Two men went up into the temple to pray, the one a Pharisee, and the other a publican.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 The Pharisee stood and prayed thus with himself: God, I thank thee that I am not as other men, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 I fast twice in the week; I give tithes of all that I possess.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 And the publican, standing afar off, would not even lift up his eyes to heaven, but smote upon his breast, saying: God, be merciful to me a sinner.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 I say to you, this man went down to his house justified, rather than the other. For every one that exalts himself, shall be humbled; but he that humbles himself, shall be exalted.
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 And they brought to him infants also, that he might touch them. But when his disciples saw it, they rebuked them.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 And Jesus called them to him, and said: Let the little children come to me, and hinder them not; for of such is the kingdom of God.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Verily I say to you, Whoever shall not receive the kingdom of God, as a little child, shall in no way enter into it.
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 And a certain ruler asked him, saying: Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
19 And Jesus said to him: Why do you call me good? None is good but one, that is God.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 You know the commandments, Do not commit adultery; Do not kill; Do not steal; Do not bear false testimony; Honor your father and your mother.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 He replied: All these have I kept from my youth.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 When Jesus heard this, he said to him: One thing you yet lack; sell all that you have, and give to the poor, and you shall have treasure in heaven: and come, follow me.
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 And when he heard this, he was very sad, for he was very rich.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 When Jesus saw that he was very sad, he said: How difficult it is for those who have riches to enter into the kingdom of God!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom, of God.
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 And those who heard it said: Who, then, can be saved?
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 He replied: Things that are impossible with men, are possible with God.
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 Then Peter said: Behold, we have left all and followed thee.
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 And he said to them: Verily I say to you, There is no one that has left house, or parents, or brothers, or wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
31 And he took the twelve aside, and said to them: Behold, we are going up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.:
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 For he shall be delivered to the Gentiles, and shall be derided and insulted and spit upon;
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 and they shall scourge him, and put him to death, and on the third day he shall rise again.
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 And they understood none of these things; and this saying was concealed from them; and they understood not the things that were spoken.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 And it came to pass, that, as he came near to Jericho, a certain blind man sat by the road begging.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 And when he heard the multitude passing by, he asked what this meant.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 And they told him that Jesus the Nazarene was passing by.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 And he cried out and said: Jesus, son of David, have mercy on me.
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 And those who went before rebuked him, that he should be silent. But he cried so much the more: Son of David, have mercy on me.
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 And Jesus stood still, and commanded him to be brought to him. And when he came near, he asked him,
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 saying: What do you wish me to do for you? he replied: Lord, that I may receive my sight.
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 And Jesus said to him: Receive your sight; your faith has saved you.
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 And he immediately received his sight, and followed him, glorifying God. And all the people, when they saw it, gave praise to God.
І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
