James 1
1 James, a servant of God, and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes that are in the dispersion, greeting.
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
2 My brethren, count it all joy, when you fall into manifold trials,
Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 knowing that the trial of your faith produces patience.
знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 But let patience have its work perfected, that you may be perfect and faultless, wanting in nothing.
терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 Now, if any of you lack wisdom, let him ask of God, who gives to all liberally, and upbraids not; and it shall be given him.
Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 But let him ask in faith, doubting not: for he that doubts, is like a wave of the sea, driven by the wind, and tossed.
Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7 For let not that man think that he shall receive any thing from the Lord.
Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 A double-minded man is unstable in all his ways.
Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Let the brother that is in a lowly condition, glory in his exaltation:
Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 but he that is rich, in his humiliation; because as the flower of the grass he shall pass away.
а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 For the sun rises with its burning heat, and withers the grass, and its flower falls, and the beauty of its form perishes. So, also, shall the rich man fade away in his ways.
Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Blessed is the man that endures trial: for, being approved, he shall receive the crown of life which the Lord has promised to those who love him.
Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Let no one say, when he is tempted, My temptation is from God; for God can not be tempted by evils, and he himself tempts no man.
Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
14 But every one is tempted when he is drawn away by his own desire, and is deluded.
Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 So, then, desire, when it has conceived, brings forth sin; and sin, when it is matured, brings forth death.
Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Be not deceived, my beloved brethren;
Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 every good gift, and every perfect gift is from above, and comes down from the Father of lights, with whom there is no change, nor slightest trace of turning.
Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Of his own will, he begot us with the word of truth, in order that we might be, as it were, the first-fruits of his creatures.
Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 So, then, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath.
Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 For the wrath of man produces not the righteousness of God.
Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Wherefore, laying aside all filthiness, and every excess caused by malice, receive with meekness the ingrafted word, which is able to save your souls.
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 But be doers of the word, and not hearers only, deceiving yourselves.
Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 For if any one is a hearer of the word, and not a doer, he is like a man that looks at his natural face in a mirror:
Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 for he looks at himself, and goes away, and immediately forgets what sort of person he is.
Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 But he that looks intently into the perfect law of liberty, and remains constant, being not a forgetful hearer, but a doer of the work, he shall be blessed in his deed.
Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 If any one among you seems to be religious, and bridles not his tongue, but deceives his own heart, this man’s religion is vain.
Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Religion, pure and undefiled before God and the Father, is this: To visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep himself unspotted from the world.
Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
