Romans 7
1 Or are ye ignorant, brethren (for I speak to men who know the law), that the law hath dominion over a man for so long time as he liveth?
Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
2 For the woman that hath a husband is bound by law to the husband while he liveth; but if the husband die, she is discharged from the law of the husband.
Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа.
3 So then if, while the husband liveth, she be joined to another man, she shall be called an adulteress: but if the husband die, she is free from the law, so that she is no adulteress, though she be joined to another man.
Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
4 Wherefore, my brethren, ye also were made dead to the law through the body of Christ; that ye should be joined to another, [even] to him who was raised from the dead, that we might bring forth fruit unto God.
Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
5 For when we were in the flesh, the sinful passions, which were through the law, wrought in our members to bring forth fruit unto death.
Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.
6 But now we have been discharged from the law, having died to that wherein we were held; so that we serve in newness of the spirit, and not in oldness of the letter.
Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
7 What shall we say then? Is the law sin? God forbid. Howbeit, I had not known sin, except through the law: for I had not known coveting, except the law had said, Thou shalt not covet:
Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
8 but sin, finding occasion, wrought in me through the commandment all manner of coveting: for apart from the law sin [is] dead.
Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
9 And I was alive apart from the law once: but when the commandment came, sin revived, and I died;
Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
10 and the commandment, which [was] unto life, this I found [to be] unto death:
І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
11 for sin, finding occasion, through the commandment beguiled me, and through it slew me.
Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
12 So that the law is holy, and the commandment holy, and righteous, and good.
Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
13 Did then that which is good become death unto me? God forbid. But sin, that it might be shown to be sin, by working death to me through that which is good; —that through the commandment sin might become exceeding sinful.
Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
14 For we know that the law is spiritual: but I am carnal, sold under sin.
Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.
15 For that which I do I know not: for not what I would, that do I practise; but what I hate, that I do.
Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
16 But if what I would not, that I do, I consent unto the law that it is good.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
17 So now it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.
Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.
18 For I know that in me, that is, in my flesh, dwelleth no good thing: for to will is present with me, but to do that which is good [is] not.
Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
19 For the good which I would I do not: but the evil which I would not, that I practise.
Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
20 But if what I would not, that I do, it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже. не я те роблю, а гріх, що домує в мені.
21 I find then the law, that, to me who would do good, evil is present.
Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
22 For I delight in the law of God after the inward man:
Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,
23 but I see a different law in my members, warring against the law of my mind, and bringing me into captivity under the law of sin which is in my members.
бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх.
24 Wretched man that I am! who shall deliver me out of the body of this death?
Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї?
25 I thank God through Jesus Christ our Lord. So then I of myself with the mind, indeed, serve the law of God; but with the flesh the law of sin.
Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.
