Psalms 74
1 Maschil of Asaph. O God, why hast thou cast [us] off for ever? Why doth thine anger smoke against the sheep of thy pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember thy congregation, which thou hast gotten of old, Which thou hast redeemed to be the tribe of thine inheritance; [And] mount Zion, wherein thou hast dwelt.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift up thy feet unto the perpetual ruins, All the evil that the enemy hath done in the sanctuary.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Thine adversaries have roared in the midst of thine assembly; They have set up their ensigns for signs.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 They seemed as men that lifted up Axes upon a thicket of trees.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 And now all the carved work thereof They break down with hatchet and hammers.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have set thy sanctuary on fire; They have profaned the dwelling-place of thy name [by casting it] to the ground.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They said in their heart, Let us make havoc of them altogether: They have burned up all the synagogues of God in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 We see not our signs: There is no more any prophet; Neither is there among us any that knoweth how long.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 How long, O God, shall the adversary reproach? Shall the enemy blaspheme thy name for ever?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why drawest thou back thy hand, even thy right hand? [Pluck it] out of thy bosom [and] consume [them].
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Yet God is my King of old, Working salvation in the midst of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Thou didst divide the sea by thy strength: Thou brakest the heads of the sea-monsters in the waters.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou brakest the heads of leviathan in pieces; Thou gavest him to be food to the people inhabiting the wilderness.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou didst cleave fountain and flood: Thou driedst up mighty rivers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 The day is thine, the night also is thine: Thou hast prepared the light and the sun.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Thou hast set all the borders of the earth: Thou hast made summer and winter.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, that the enemy hath reproached, O Jehovah, And that a foolish people hath blasphemed thy name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Oh deliver not the soul of thy turtle-dove unto the wild beast: Forget not the life of thy poor for ever.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Have respect unto the covenant; For the dark places of the earth are full of the habitations of violence.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Oh let not the oppressed return ashamed: Let the poor and needy praise thy name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise, O God, plead thine own cause: Remember how the foolish man reproacheth thee all the day.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Forget not the voice of thine adversaries: The tumult of those that rise up against thee ascendeth continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
