Psalms 35
1 [A Psalm] of David. Strive thou, O Jehovah, with them that strive with me: Fight thou against them that fight against me.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Take hold of shield and buckler, And stand up for my help.
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Draw out also the spear, and stop the way against them that pursue me: Say unto my soul, I am thy salvation.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Let them be put to shame and brought to dishonor that seek after my soul: Let them be turned back and confounded that devise my hurt.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Let them be as chaff before the wind, And the angel of Jehovah driving [them] on.
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Let their way be dark and slippery, And the angel of Jehovah pursuing them.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 For without cause have they hid for me their net [in] a pit; Without cause have they digged [a pit] for my soul.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Let destruction come upon him unawares; And let his net that he hath hid catch himself: With destruction let him fall therein.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 And my soul shall be joyful in Jehovah: It shall rejoice in his salvation.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 All my bones shall say, Jehovah, who is like unto thee, Who deliverest the poor from him that is too strong for him, Yea, the poor and the needy from him that robbeth him?
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Unrighteous witnesses rise up; They ask me of things that I know not.
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 They reward me evil for good, [To] the bereaving of my soul.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth: I afflicted my soul with fasting; And my prayer returned into mine own bosom.
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 I behaved myself as though it had been my friend or my brother: I bowed down mourning, as one that bewaileth his mother.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 But in mine adversity they rejoiced, and gathered themselves together: The abjects gathered themselves together against me, and I knew [it] not; They did tear me, and ceased not:
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 Like the profane mockers in feasts, They gnashed upon me with their teeth.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Lord, how long wilt thou look on? Rescue my soul from their destructions, My darling from the lions.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 I will give thee thanks in the great assembly: I will praise thee among much people.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Let not them that are mine enemies wrongfully rejoice over me; Neither let them wink with the eye that hate me without a cause.
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 For they speak not peace; But they devise deceitful words against them that are quiet in the land.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Yea, they opened their mouth wide against me; They said, Aha, aha, our eye hath seen it.
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Thou hast seen it, O Jehovah; keep not silence: O Lord, be not far from me.
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Stir up thyself, and awake to the justice [due] unto me, [Even] unto my cause, my God and my Lord.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Judge me, O Jehovah my God, according to thy righteousness; And let them not rejoice over me.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Let them not say in their heart, Aha, so would we have it: Let them not say, We have swallowed him up.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Let them be put to shame and confounded together that rejoice at my hurt: Let them be clothed with shame and dishonor that magnify themselves against me.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Let them shout for joy, and be glad, that favor my righteous cause: Yea, let them say continually, Jehovah be magnified, Who hath pleasure in the prosperity of his servant.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 And my tongue shall talk of thy righteousness [And] of thy praise all the day long.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
