Psalms 144
1 [A Psalm] of David. Blessed be Jehovah my rock, Who teacheth my hands to war, [And] my fingers to fight:
Давидів.
2 My lovingkindness, and my fortress, My high tower, and my deliverer; My shield, and he in whom I take refuge; Who subdueth my people under me.
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Jehovah, what is man, that thou takest knowledge of him? Or the son of man, that thou makest account of him?
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Man is like to vanity: His days are as a shadow that passeth away.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Bow thy heavens, O Jehovah, and come down: Touch the mountains, and they shall smoke.
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Cast forth lightning, and scatter them; Send out thine arrows, and discomfit them.
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Stretch forth thy hand from above; Rescue me, and deliver me out of great waters, Out of the hand of aliens;
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 Whose mouth speaketh deceit, And whose right hand is a right hand of falsehood.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 I will sing a new song unto thee, O God: Upon a psaltery of ten strings will I sing praises unto thee.
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 Thou art he that giveth salvation unto kings; Who rescueth David his servant from the hurtful sword.
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Rescue me, and deliver me out of the hand of aliens, Whose mouth speaketh deceit, And whose right hand is a right hand of falsehood.
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 When our sons shall be as plants grown up in their youth, And our daughters as corner-stones hewn after the fashion of a palace;
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 [When] our garners are full, affording all manner of store, [And] our sheep bring forth thousands and ten thousands in our fields;
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 [When] our oxen are well laden; [When there is] no breaking in, and no going forth, And no outcry in our streets:
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Happy is the people that is in such a case; [Yea], happy is the people whose God is Jehovah.
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
