Psalms 102
1 A Prayer of the afflicted, when he is overwhelmed, and poureth out his complaint before Jehovah. Hear my prayer, O Jehovah, And let my cry come unto thee.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Hide not thy face from me in the day of my distress: Incline thine ear unto me; In the day when I call answer me speedily.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days consume away like smoke, And my bones are burned as a firebrand.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 My heart is smitten like grass, and withered; For I forget to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 By reason of the voice of my groaning My bones cleave to my flesh.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I am like a pelican of the wilderness; I am become as an owl of the waste places.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I watch, and am become like a sparrow That is alone upon the house-top.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Mine enemies reproach me all the day; They that are mad against me do curse by me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For I have eaten ashes like bread, And mingled my drink with weeping,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Because of thine indignation and thy wrath: For thou hast taken me up, and cast me away.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days are like a shadow that declineth; And I am withered like grass.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But thou, O Jehovah, wilt abide for ever; And thy memorial [name] unto all generations.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Thou wilt arise, and have mercy upon Zion; For it is time to have pity upon her, Yea, the set time is come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For thy servants take pleasure in her stones, And have pity upon her dust.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 So the nations shall fear the name of Jehovah, And all the kings of the earth thy glory.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For Jehovah hath built up Zion; He hath appeared in his glory.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He hath regarded the prayer of the destitute, And hath not despised their prayer.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 This shall be written for the generation to come; And a people which shall be created shall praise Jehovah.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For he hath looked down from the height of his sanctuary; From heaven did Jehovah behold the earth;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 To hear the sighing of the prisoner; To loose those that are appointed to death;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 That men may declare the name of Jehovah in Zion, And his praise in Jerusalem;
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 When the peoples are gathered together, And the kingdoms, to serve Jehovah.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He weakened my strength in the way; He shortened my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 I said, O my God, take me not away in the midst of my days: Thy years are throughout all generations.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Of old didst thou lay the foundation of the earth; And the heavens are the work of thy hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They shall perish, but thou shalt endure; Yea, all of them shall wax old like a garment; As a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 But thou art the same, And thy years shall have no end.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The children of thy servants shall continue, And their seed shall be established before thee.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
