Proverbs 1
1 The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 To know wisdom and instruction; To discern the words of understanding;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 To receive instruction in wise dealing, In righteousness and justice and equity;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 To give prudence to the simple, To the young man knowledge and discretion:
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 That the wise man may hear, and increase in learning; And that the man of understanding may attain unto sound counsels:
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 To understand a proverb, and a figure, The words of the wise, and their dark sayings.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The fear of Jehovah is the beginning of knowledge; [But] the foolish despise wisdom and instruction.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 My son, hear the instruction of thy father, And forsake not the law of thy mother:
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 For they shall be a chaplet of grace unto thy head, And chains about thy neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners entice thee, Consent thou not.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they say, Come with us, Let us lay wait for blood; Let us lurk privily for the innocent without cause;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 Let us swallow them up alive as Sheol, And whole, as those that go down into the pit; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 We shall find all precious substance; We shall fill our houses with spoil;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Thou shalt cast thy lot among us; We will all have one purse:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son, walk not thou in the way with them; Refrain thy foot from their path:
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For their feet run to evil, And they make haste to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 For in vain is the net spread In the sight of any bird:
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 And these lay wait for their own blood; They lurk privily for their own lives.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So are the ways of every one that is greedy of gain; It taketh away the life of the owners thereof.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom crieth aloud in the street; She uttereth her voice in the broad places;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 She crieth in the chief place of concourse; At the entrance of the gates, In the city, she uttereth her words:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 How long, ye simple ones, will ye love simplicity? And scoffers delight them in scoffing, And fools hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Turn you at my reproof: Behold, I will pour out my spirit upon you; I will make known my words unto you.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Because I have called, and ye have refused; I have stretched out my hand, and no man hath regarded;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 But ye have set at nought all my counsel, And would none of my reproof:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 I also will laugh in [the day of] your calamity; I will mock when your fear cometh;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When your fear cometh as a storm, And your calamity cometh on as a whirlwind; When distress and anguish come upon you.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Then will they call upon me, but I will not answer; They will seek me diligently, but they shall not find me:
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 For that they hated knowledge, And did not choose the fear of Jehovah,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 They would none of my counsel, They despised all my reproof.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therefore shall they eat of the fruit of their own way, And be filled with their own devices.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 For the backsliding of the simple shall slay them, And the careless ease of fools shall destroy them.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But whoso hearkeneth unto me shall dwell securely, And shall be quiet without fear of evil.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
