Mark 4
1 And again he began to teach by the sea side. And there is gathered unto him a very great multitude, so that he entered into a boat, and sat in the sea; and all the multitude were by the sea on the land.
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 And he taught them many things in parables, and said unto them in his teaching,
І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 Hearken: Behold, the sower went forth to sow:
„Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 and it came to pass, as he sowed, some [seed] fell by the way side, and the birds came and devoured it.
І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 And other fell on the rocky [ground], where it had not much earth; and straightway it sprang up, because it had no deepness of earth:
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 and when the sun was risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 And other fell among the thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 And others fell into the good ground, and yielded fruit, growing up and increasing; and brought forth, thirtyfold, and sixtyfold, and a hundredfold.
Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
9 And he said, Who hath ears to hear, let him hear.
І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parables.
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 And he said unto them, Unto you is given the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all things are done in parables:
І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 that seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest haply they should turn again, and it should be forgiven them.
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 And he saith unto them, Know ye not this parable? and how shall ye know all the parables?
І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 The sower soweth the word.
Сіяч сіє слово.
15 And these are they by the way side, where the word is sown; and when they have heard, straightway cometh Satan, and taketh away the word which hath been sown in them.
А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 And these in like manner are they that are sown upon the rocky [places], who, when they have heard the word, straightway receive it with joy;
Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 and they have no root in themselves, but endure for a while; then, when tribulation or persecution ariseth because of the word, straightway they stumble.
та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 And others are they that are sown among the thorns; these are they that have heard the word,
А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 and the cares of the world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
20 And those are they that were sown upon the good ground; such as hear the word, and accept it, and bear fruit, thirtyfold, and sixtyfold, and a hundredfold.
А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
21 And he said unto them, Is the lamp brought to be put under the bushel, or under the bed, [and] not to be put on the stand?
І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 For there is nothing hid, save that it should be manifested; neither was [anything] made secret, but that it should come to light.
Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 If any man hath ears to hear, let him hear.
Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete it shall be measured unto you; and more shall be given unto you.
І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken away even that which he hath.
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed upon the earth;
І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 and should sleep and rise night and day, and the seed should spring up and grow, he knoweth not how.
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 The earth beareth fruit of herself; first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.
Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 But when the fruit is ripe, straightway he putteth forth the sickle, because the harvest is come.
А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 And he said, How shall we liken the kingdom of God? or in what parable shall we set it forth?
І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 It is like a grain of mustard seed, which, when it is sown upon the earth, though it be less than all the seeds that are upon the earth,
Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 yet when it is sown, groweth up, and becometh greater than all the herbs, and putteth out great branches; so that the birds of the heaven can lodge under the shadow thereof.
Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear it;
І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 and without a parable spake he not unto them: but privately to his own disciples he expounded all things.
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 And on that day, when even was come, he saith unto them, Let us go over unto the other side.
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 And leaving the multitude, they take him with them, even as he was, in the boat. And other boats were with him.
І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 And there ariseth a great storm of wind, and the waves beat into the boat, insomuch that the boat was now filling.
І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 And he himself was in the stern, asleep on the cushion: and they awake him, and say unto him, Teacher, carest thou not that we perish?
А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 And he awoke, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 And he said unto them, Why are ye fearful? have ye not yet faith?
І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 And they feared exceedingly, and said one to another, Who then is this, that even the wind and the sea obey him?
А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
