Mark 3
1 And he entered again into the synagogue; and there was a man there who had his hand withered.
І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 And they watched him, whether he would heal him on the sabbath day; that they might accuse him.
І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
3 And he saith unto the man that had his hand withered, Stand forth.
І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
4 And he saith unto them, Is it lawful on the sabbath day to do good, or to do harm? to save a life, or to kill? But they held their peace.
А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
5 And when he had looked round about on them with anger, being grieved at the hardening of their heart, he saith unto the man, Stretch forth thy hand. And he stretched it forth; and his hand was restored.
І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
6 And the Pharisees went out, and straightway with the Herodians took counsel against him, how they might destroy him.
Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
7 And Jesus with his disciples withdrew to the sea: and a great multitude from Galilee followed; and from Judæa,
А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
8 and from Jerusalem, and from Idumæa, and beyond the Jordan, and about Tyre and Sidon, a great multitude, hearing what great things he did, came unto him.
і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
9 And he spake to his disciples, that a little boat should wait on him because of the crowd, lest they should throng him:
І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
10 for he had healed many; insomuch that as many as had plagues pressed upon him that they might touch him.
Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
11 And the unclean spirits, whensoever they beheld him, fell down before him, and cried, saying, Thou art the Son of God.
І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
12 And he charged them much that they should not make him known.
А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
13 And he goeth up into the mountain, and calleth unto him whom he himself would; and they went unto him.
І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
14 And he appointed twelve, that they might be with him, and that he might send them forth to preach,
І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
15 and to have authority to cast out demons:
і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
16 and Simon he surnamed Peter;
І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
17 and James the [son] of Zebedee, and John the brother of James; and them he surnamed Boanerges, which is, Sons of thunder:
і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
18 and Andrew, and Philip, and Bartholomew, and Matthew, and Thomas, and James the [son] of Alphæus, and Thaddæus, and Simon the Cananæan,
і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
19 and Judas Iscariot, who also betrayed him. And he cometh into a house.
та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
20 And the multitude cometh together again, so that they could not so much as eat bread.
І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
21 And when his friends heard it, they went out to lay hold on him: for they said, He is beside himself.
І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
22 And the scribes that came down from Jerusalem said, He hath Beelzebub, and, By the prince of the demons casteth he out the demons.
А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
23 And he called them unto him, and said unto them in parables, How can Satan cast out Satan?
І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
24 And if a kingdom be divided against itself, that kingdom cannot stand.
І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
25 And if a house be divided against itself, that house will not be able to stand.
І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
26 And if Satan hath risen up against himself, and is divided, he cannot stand, but hath an end.
І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
27 But no one can enter into the house of the strong [man], and spoil his goods, except he first bind the strong [man]; and then he will spoil his house.
Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
28 Verily I say unto you, All their sins shall be forgiven unto the sons of men, and their blasphemies wherewith soever they shall blaspheme:
Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
30 because they said, He hath an unclean spirit.
Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
31 And there come his mother and his brethren; and, standing without, they sent unto him, calling him.
І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
32 And a multitude was sitting about him; and they say unto him, Behold, thy mother and thy brethren without seek for thee.
А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
33 And he answereth them, and saith, Who is my mother and my brethren?
А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
34 And looking round on them that sat round about him, he saith, Behold, my mother and my brethren!
І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
35 For whosoever shall do the will of God, the same is my brother, and sister, and mother.
Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
