Mark 11
1 And when they draw nigh unto Jerusalem, unto Bethphage and Bethany, at the mount of Olives, he sendeth two of his disciples,
І коли вони набли́зились до Єрусалиму, до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
2 and saith unto them, Go your way into the village that is over against you: and straightway as ye enter into it, ye shall find a colt tied, whereon no man ever yet sat; loose him, and bring him.
і каже до них: „Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зна́йдете зараз прив'язане осля́, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
3 And if any one say unto you, Why do ye this? say ye, The Lord hath need of him; and straightway he will send him back hither.
Коли ж скаже хто вам: „Що́ це ви робите?“відкажіть: „Господь потребу́є його, — і віді́шле його сюди зараз“.
4 And they went away, and found a colt tied at the door without in the open street; and they loose him.
І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'я́зане коло воріт ізнадво́ру було при дорозі, — і відв'язали його.
5 And certain of them that stood there said unto them, What do ye, loosing the colt?
А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: „Що́ ви робите? По́що осля ви відв'я́зуєте?“
6 And they said unto them even as Jesus had said: and they let them go.
Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх.
7 And they bring the colt unto Jesus, and cast on him their garments; and he sat upon him.
І вони привели́ до Ісуса осля́, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
8 And many spread their garments upon the way; and others branches, which they had cut from the fields.
Багато ж наро́ду стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зе́лень, натя́ту в полях.
9 And they that went before, and they that followed, cried, Hosanna; Blessed [is] he that cometh in the name of the Lord:
А ті, що йшли перед Ним і поза́ду, викрикували: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́!
10 Blessed [is] the kingdom that cometh, [the kingdom] of our father David: Hosanna in the highest.
Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Оса́нна на висоті!“
11 And he entered into Jerusalem, into the temple; and when he had looked round about upon all things, it being now eventide, he went out unto Bethany with the twelve.
Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфа́нію з Дванадцятьма́.
12 And on the morrow, when they were come out from Bethany, he hungered.
А назавтра, коли вони вийшли з Віфа́нії, Він зголодні́в.
13 And seeing a fig tree afar off having leaves, he came, if haply he might find anything thereon: and when he came to it, he found nothing but leaves; for it was not the season of figs.
І, побачивши зда́лека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не зна́йде на ньому чого́. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя само́го, — не пора бо на фіґи була́.
14 And he answered and said unto it, No man eat fruit from thee henceforward for ever. And his disciples heard it. (aiōn g165)
І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з'їв аж повіки!“А учні Його все те чули. (aiōn g165)
15 And they come to Jerusalem: and he entered into the temple, and began to cast out them that sold and them that bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers, and the seats of them that sold the doves;
І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомі́нам та осло́ни — продавцям голубів.
16 and he would not suffer that any man should carry a vessel through the temple.
І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
17 And he taught, and said unto them, Is it not written, My house shall be called a house of prayer for all the nations? but ye have made it a den of robbers.
І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“
18 And the chief priests and the scribes heard it, and sought how they might destroy him: for they feared him, for all the multitude was astonished at his teaching.
І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його.
19 And every evening he went forth out of the city.
А як пізно ставало, вони поза місто вихо́дили.
20 And as they passed by in the morning, they saw the fig tree withered away from the roots.
А прохо́дячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
21 And Peter calling to remembrance saith unto him, Rabbi, behold, the fig tree which thou cursedst is withered away.
І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“
22 And Jesus answering saith unto them, Have faith in God.
А Ісус їм у відповідь каже: „Майте віру Божу!
23 Verily I say unto you, Whosoever shall say unto this mountain, Be thou taken up and cast into the sea; and shall not doubt in his heart, but shall believe that what he saith cometh to pass; he shall have it.
Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як гово́рить, — то буде йому!
24 Therefore I say unto you, All things whatsoever ye pray and ask for, believe that ye receive them, and ye shall have them.
Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро́сите, вірте, що одержите, і спо́вниться вам.
25 And whensoever ye stand praying, forgive, if ye have aught against any one; that your Father also who is in heaven may forgive you your trespasses.
І коли стоїте́ на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам про́гріхи ваші.
Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам про́гріхів ваших“.
27 And they come again to Jerusalem: and as he was walking in the temple, there come to him the chief priests, and the scribes, and the elders;
І зно́ву прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприхо́дили первосвященики й книжники, і старши́ни до Нього,
28 and they said unto him, By what authority doest thou these things? or who gave thee this authority to do these things?
і сказали Йому: „Якою Ти вла́дою все оце чиниш? І хто Тобі вла́ду цю дав, щоб Ти це робив?
29 And Jesus said unto them, I will ask of you one question, and answer me, and I will tell you by what authority I do these things.
А Ісус відказав їм: „Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́.
30 The baptism of John, was it from heaven, or from men? answer me.
Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!“
31 And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then did ye not believe him?
Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: „Із неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
32 But should we say, From men—they feared the people: for all verily held John to be a prophet.
А як скажемо: „Від людей“, — то боялись наро́ду, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
33 And they answered Jesus and say, We know not. And Jesus saith unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.
І сказали Ісусові в відповідь: „Не знаємо“. А Ісус їм відказує: „То й Я не скажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́“.
