John 10
1 Verily, verily, I say unto you, He that entereth not by the door into the fold of the sheep, but climbeth up some other way, the same is a thief and a robber.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.
А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 When he hath put forth all his own, he goeth before them, and the sheep follow him: for they know his voice.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 And a stranger will they not follow, but will flee from him: for they know not the voice of strangers.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 This parable spake Jesus unto them: but they understood not what things they were which he spake unto them.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 Jesus therefore said unto them again, Verily, verily, I say unto you, I am the door of the sheep.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 All that came before me are thieves and robbers: but the sheep did not hear them.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 I am the door; by me if any man enter in, he shall be saved, and shall go in and go out, and shall find pasture.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 The thief cometh not, but that he may steal, and kill, and destroy: I came that they may have life, and may have [it] abundantly.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 I am the good shepherd: the good shepherd layeth down his life for the sheep.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 He that is a hireling, and not a shepherd, whose own the sheep are not, beholdeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and fleeth, and the wolf snatcheth them, and scattereth [them]:
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 [he fleeth] because he is a hireling, and careth not for the sheep.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 I am the good shepherd; and I know mine own, and mine own know me,
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 even as the Father knoweth me, and I know the Father; and I lay down my life for the sheep.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 And other sheep I have, which are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice; and they shall become one flock, one shepherd.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 Therefore doth the Father love me, because I lay down my life, that I may take it again.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 No one taketh it away from me, but I lay it down of myself. I have power to lay it down, and I have power to take it again. This commandment received I from my Father.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 There arose a division again among the Jews because of these words.
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 And many of them said, He hath a demon, and is mad; why hear ye him?
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 Others said, These are not the sayings of one possessed with a demon. Can a demon open the eyes of the blind?
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 And it was the feast of the dedication at Jerusalem:
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 it was winter; and Jesus was walking in the temple in Solomon’s porch.
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 The Jews therefore came round about him, and said unto him, How long dost thou hold us in suspense? If thou art the Christ, tell us plainly.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 Jesus answered them, I told you, and ye believe not: the works that I do in my Father’s name, these bear witness of me.
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 But ye believe not, because ye are not of my sheep.
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me:
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
29 My Father, who hath given [them] unto me, is greater than all; and no one is able to snatch [them] out of the Father’s hand.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 I and the Father are one.
Я й Отець — Ми одне!“
31 The Jews took up stones again to stone him.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 Jesus answered them, Many good works have I showed you from the Father; for which of those works do ye stone me?
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 The Jews answered him, For a good work we stone thee not, but for blasphemy; and because that thou, being a man, makest thyself God.
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 Jesus answered them, Is it not written in your law, I said, Ye are gods?
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 If he called them gods, unto whom the word of God came (and the scripture cannot be broken),
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 say ye of him, whom the Father sanctified and sent into the world, Thou blasphemest; because I said, I am [the] Son of God?
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 If I do not the works of my Father, believe me not.
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 But if I do them, though ye believe not me, believe the works: that ye may know and understand that the Father is in me, and I in the Father.
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 They sought again to take him: and he went forth out of their hand.
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 And he went away again beyond the Jordan into the place where John was at the first baptizing; and there he abode.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 And many came unto him; and they said, John indeed did no sign: but all things whatsoever John spake of this man were true.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 And many believed on him there.
І багато-хто ввірували в Нього там.
