Acts 10
1 Now [there was] a certain man in Cæsarea, Cornelius by name, a centurion of the band called the Italian [band],
Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.
2 a devout man, and one that feared God with all his house, who gave much alms to the people, and prayed to God always.
З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.
3 He saw in a vision openly, as it were about the ninth hour of the day, an angel of God coming in unto him, and saying to him, Cornelius.
Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“
4 And he, fastening his eyes upon him, and being affrighted, said, What is it, Lord? And he said unto him, Thy prayers and thine alms are gone up for a memorial before God.
Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.
5 And now send men to Joppa, and fetch one Simon, who is surnamed Peter:
Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.
6 he lodgeth with one Simon a tanner, whose house is by the sea side.
Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.
7 And when the angel that spake unto him was departed, he called two of his household-servants, and a devout soldier of them that waited on him continually;
Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,
8 and having rehearsed all things unto them, he sent them to Joppa.
і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.
9 Now on the morrow, as they were on their journey, and drew nigh unto the city, Peter went up upon the housetop to pray, about the sixth hour:
А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 and he became hungry, and desired to eat: but while they made ready, he fell into a trance;
І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,
11 and he beholdeth the heaven opened, and a certain vessel descending, as it were a great sheet, let down by four corners upon the earth:
і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
12 wherein were all manner of fourfooted beasts and creeping things of the earth and birds of the heaven.
У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.
13 And there came a voice to him, Rise, Peter; kill and eat.
І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“
14 But Peter said, Not so, Lord; for I have never eaten anything that is common and unclean.
А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“
15 And a voice [came] unto him again the second time, What God hath cleansed, make not thou common.
І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“
16 And this was done thrice: and straightway the vessel was received up into heaven.
І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.
17 Now while Peter was much perplexed in himself what the vision which he had seen might mean, behold, the men that were sent by Cornelius, having made inquiry for Simon’s house, stood before the gate,
Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,
18 and called and asked whether Simon, who was surnamed Peter, were lodging there.
і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“
19 And while Peter thought on the vision, the Spirit said unto him, Behold, three men seek thee.
Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.
20 But arise, and get thee down, and go with them, nothing doubting: for I have sent them.
Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“
21 And Peter went down to the men, and said, Behold, I am he whom ye seek: what is the cause wherefore ye are come?
І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“
22 And they said, Cornelius a centurion, a righteous man and one that feareth God, and well reported of by all the nation of the Jews, was warned [of God] by a holy angel to send for thee into his house, and to hear words from thee.
А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.
23 So he called them in and lodged them. And on the morrow he arose and went forth with them, and certain of the brethren from Joppa accompanied him.
Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.
24 And on the morrow they entered into Cæsarea. And Cornelius was waiting for them, having called together his kinsmen and his near friends.
І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.
25 And when it came to pass that Peter entered, Cornelius met him, and fell down at his feet, and worshipped him.
А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
26 But Peter raised him up, saying, Stand up; I myself also am a man.
Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“
27 And as he talked with him, he went in, and findeth many come together:
І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
28 and he said unto them, Ye yourselves know how it is an unlawful thing for a man that is a Jew to join himself or come unto one of another nation; and [yet] unto me hath God showed that I should not call any man common or unclean:
і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.
29 wherefore also I came without gainsaying, when I was sent for. I ask therefore with what intent ye sent for me.
Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“
30 And Cornelius said, Four days ago, until this hour, I was keeping the ninth hour of prayer in my house; and behold, a man stood before me in bright apparel,
А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
31 and saith, Cornelius, thy prayer is heard, and thine alms are had in remembrance in the sight of God.
й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.
32 Send therefore to Joppa, and call unto thee Simon, who is surnamed Peter; he lodgeth in the house of Simon a tanner, by the sea side.
Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.
33 Forthwith therefore I sent to thee; and thou hast well done that thou art come. Now therefore we are all here present in the sight of God, to hear all things that have been commanded thee of the Lord.
Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.
34 And Peter opened his mouth, and said, Of a truth I perceive that God is no respecter of persons:
А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,
35 but in every nation he that feareth him, and worketh righteousness, is acceptable to him.
але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.
36 The word which he sent unto the children of Israel, preaching good tidings of peace by Jesus Christ (he is Lord of all)—
Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.
37 that saying ye yourselves know, which was published throughout all Judæa, beginning from Galilee, after the baptism which John preached;
Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 [even] Jesus of Nazareth, how God anointed him with the Holy Spirit and with power: who went about doing good, and healing all that were oppressed of the devil; for God was with him.
Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
39 And we are witnesses of all things which he did both in the country of the Jews, and in Jerusalem; whom also they slew, hanging him on a tree.
І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.
40 Him God raised up the third day, and gave him to be made manifest,
Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,
41 not to all the people, but unto witnesses that were chosen before of God, [even] to us, who ate and drank with him after he rose from the dead.
не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
42 And he charged us to preach unto the people, and to testify that this is he who is ordained of God [to be] the Judge of the living and the dead.
І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
43 To him bear all the prophets witness, that through his name every one that believeth on him shall receive remission of sins.
Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.
44 While Peter yet spake these words, the Holy Spirit fell on all them that heard the word.
Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.
45 And they of the circumcision that believed were amazed, as many as came with Peter, because that on the Gentiles also was poured out the gift of the Holy Spirit.
А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!
46 For they heard them speak with tongues, and magnify God. Then answered Peter,
Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:
47 Can any man forbid the water, that these should not be baptized, who have received the Holy Spirit as well as we?
„Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“
48 And he commanded them to be baptized in the name of Jesus Christ. Then prayed they him to tarry certain days.
І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.
