Job 31
1 “I made a covenant with my eyes; how then should I look lustfully at a young woman?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what is the portion from God above, and the heritage from the Almighty on high?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is it not calamity to the unrighteous, and disaster to the workers of iniquity?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Does not he see my ways, and count all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 “If I have walked with falsehood, and my foot has hurried to deceit
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 (let me be weighed in an even balance, that God may know my integrity);
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 if my step has turned out of the way, if my heart walked after my eyes, if any defilement has stuck to my hands,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 then let me sow, and let another eat. Yes, let the produce of my field be rooted out.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 “If my heart has been enticed to a woman, and I have laid wait at my neighbor’s door,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 then let my wife grind for another, and let others sleep with her.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For that would be a heinous crime. Yes, it would be an iniquity to be punished by the judges,
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 for it is a fire that consumes to destruction, and would root out all my increase.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 “If I have despised the cause of my male servant or of my female servant, when they contended with me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 what then will I do when God rises up? When he visits, what will I answer him?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Did not he who made me in the womb make him? Did not one fashion us in the womb?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 “If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 or have eaten my morsel alone, and the fatherless has not eaten of it
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (no, from my youth he grew up with me as with a father, I have guided her from my mother’s womb);
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 if I have seen any perish for want of clothing, or that the needy had no covering;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 if his heart has not blessed me, if he has not been warmed with my sheep’s fleece;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 if I have lifted up my hand against the fatherless, because I saw my help in the gate;
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 then let my shoulder fall from the shoulder blade, and my arm be broken from the bone.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For calamity from God is a terror to me. Because of his majesty, I can do nothing.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 “If I have made gold my hope, and have said to the fine gold, ‘You are my confidence;’
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 If I have rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 if I have seen the sun when it shined, or the moon moving in splendor,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 and my heart has been secretly enticed, and my hand threw a kiss from my mouth;
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 this also would be an iniquity to be punished by the judges, for I would have denied the God who is above.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 “If I have rejoiced at the destruction of him who hated me, or lifted up myself when evil found him
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 (I have certainly not allowed my mouth to sin by asking his life with a curse);
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 if the men of my tent have not said, ‘Who can find one who has not been filled with his meat?’
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 (the foreigner has not camped in the street, but I have opened my doors to the traveler);
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 if like Adam I have covered my transgressions, by hiding my iniquity in my heart,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and did not go out of the door—
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 oh that I had one to hear me! Behold, here is my signature! Let the Almighty answer me! Let the accuser write my indictment!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Surely I would carry it on my shoulder, and I would bind it to me as a crown.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 I would declare to him the number of my steps. I would go near to him like a prince.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If my land cries out against me, and its furrows weep together;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 if I have eaten its fruits without money, or have caused its owners to lose their life,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 let briers grow instead of wheat, and stinkweed instead of barley.” The words of Job are ended.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
