1 Corinthians 4
1 So let a man think of us as Christ’s servants and stewards of God’s mysteries.
Нехай кожен нас так уважає, якби служи́телів Христових і доморя́дників Божих таємни́ць;
2 Here, moreover, it is required of stewards that they be found faithful.
а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним.
3 But with me it is a very small thing that I should be judged by you, or by a human court. Yes, I do not even judge my own self.
А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе.
4 For I know nothing against myself. Yet I am not justified by this, but he who judges me is the Lord.
Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь.
5 Therefore judge nothing before the time, until the Lord comes, who will both bring to light the hidden things of darkness and reveal the counsels of the hearts. Then each man will get his praise from God.
Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога.
6 Now these things, brothers, I have in a figure transferred to myself and Apollos for your sakes, that in us you might learn not to think beyond the things which are written, that none of you be puffed up against one another.
Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполло́са ради вас, щоб від нас ви навчилися ду́мати „не більш, як написано“, щоб ви не чва́нились один за о́дним перед іншим.
7 For who makes you different? And what do you have that you did not receive? But if you did receive it, why do you boast as if you had not received it?
Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв?
8 You are already filled. You have already become rich. You have come to reign without us. Yes, and I wish that you did reign, that we also might reign with you!
Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами!
9 For I think that God has displayed us, the apostles, last of all, like men sentenced to death. For we are made a spectacle to the world, both to angels and men.
Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям.
10 We are fools for Christ’s sake, but you are wise in Christ. We are weak, but you are strong. You have honor, but we have dishonor.
Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні!
11 Even to this present hour we hunger, thirst, are naked, are beaten, and have no certain dwelling place.
Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось,
12 We toil, working with our own hands. When people curse us, we bless. Being persecuted, we endure.
і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо;
13 Being defamed, we entreat. We are made as the filth of the world, the dirt wiped off by all, even until now.
як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки!
14 I do not write these things to shame you, but to admonish you as my beloved children.
Не пишу́ це для то́го, щоб вас осоро́мити, але остерігаю, як своїх лю́бих дітей.
15 For though you have ten thousand tutors in Christ, you do not have many fathers. For in Christ Jesus, I became your father through the Good News.
Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію.
16 I beg you therefore, be imitators of me.
Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене!
17 Because of this I have sent Timothy to you, who is my beloved and faithful child in the Lord, who will remind you of my ways which are in Christ, even as I teach everywhere in every assembly.
Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.
18 Now some are puffed up, as though I were not coming to you.
Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.
19 But I will come to you shortly, if the Lord is willing. And I will know, not the word of those who are puffed up, but the power.
Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу.
20 For God’s Kingdom is not in word, but in power.
Бо Царство Боже не в слові, а в силі.
21 What do you want? Shall I come to you with a rod, or in love and a spirit of gentleness?
Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности?
