1 Corinthians 13
1 If I speak with the languages of men and of angels, but do not have love, I have become sounding brass or a clanging cymbal.
Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!
2 If I have the gift of prophecy, and know all mysteries and all knowledge, and if I have all faith, so as to remove mountains, but do not have love, I am nothing.
І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!
3 If I give away all my goods to feed the poor, and if I give my body to be burned, but do not have love, it profits me nothing.
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!
4 Love is patient and is kind. Love does not envy. Love does not brag, is not proud,
Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,
5 does not behave itself inappropriately, does not seek its own way, is not provoked, takes no account of evil;
не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,
6 does not rejoice in unrighteousness, but rejoices with the truth;
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 bears all things, believes all things, hopes all things, and endures all things.
усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!
8 Love never fails. But where there are prophecies, they will be done away with. Where there are various languages, they will cease. Where there is knowledge, it will be done away with.
Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
9 For we know in part and we prophesy in part;
Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;
10 but when that which is complete has come, then that which is partial will be done away with.
коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 When I was a child, I spoke as a child, I felt as a child, I thought as a child. Now that I have become a man, I have put away childish things.
Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.
12 For now we see in a mirror, dimly, but then face to face. Now I know in part, but then I will know fully, even as I was also fully known.
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.
13 But now faith, hope, and love remain—these three. The greatest of these is love.
А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!
