Song of Solomon 1
1 The Song of songs, which is Solomon's.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him kiss me with the kisses of his mouth, for thy love is better than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Thine oils have a good fragrance. Thy name is oil poured forth. Therefore the virgins love thee.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Draw me, we will run after thee. The king has brought me into his chambers. We will be glad and rejoice in thee. We will make mention of thy love more than of wine. Rightly do they love thee.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am black, but comely, O ye daughters of Jerusalem, as the tents of Kedar, as the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Look not upon me, because I am swarthy, because the sun has scorched me. My mother's sons were incensed against me. They made me keeper of the vineyards, but my own vineyard I have not kept.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, O thou whom my soul loves, where thou feed thy flock, where thou make it to rest at noon. For why should I be as she who is veiled beside the flocks of thy companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If thou know not, O thou fairest among women, go thy way forth by the footsteps of the flock, and feed thy kids beside the shepherds' tents.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I have compared thee, O my love, to a steed in Pharaoh's chariots.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Thy cheeks are comely with plaits of hair, thy neck with strings of jewels.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make thee plaits of gold with studs of silver.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king sat at his table, my spikenard sent forth its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 My beloved is to me a bundle of myrrh that lies between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My beloved is to me a cluster of henna-flowers in the vineyards of En-gedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Behold, thou are fair, my love, behold thou are fair. Thine eyes are doves.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Behold, thou are fair, my beloved, yea, pleasant. Also our couch is green.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our house are cedars, our rafters are firs.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
