Psalms 22
1 My God, my God, why have thou forsaken me, far from helping me, and the words of my groaning?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 O my God, I cry in the daytime, but thou answer not, and in the night season, and I am not silent.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But thou are holy, O thou who inhabit the praises of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Our fathers trusted in thee. They trusted, and thou delivered them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 They cried to thee, and were delivered. They trusted in thee, and were not put to shame.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worm, and no man, a reproach of men, and despised by the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All those who see me laugh me to scorn. They shoot out the lip. They shake the head, saying,
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He trusted on Jehovah. Let him deliver him. Let him rescue him, since he delights in him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 But thou are he who took me out of the womb. Thou made me trust upon my mother's breasts.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 I was cast upon thee from the womb. Thou are my God since my mother bore me.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Be not far from me, for trouble is near, for there is none to help.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many bulls have encompassed me. Strong bulls of Bashan have beset me around.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They gape upon me with their mouth, as a ravening and a roaring lion.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 I am poured out like water, and all my bones are out of joint. My heart is like wax; it is melted within me.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength is dried up like a potsherd, and my tongue clings to my jaws, and thou have brought me into the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For dogs have encompassed me. A company of evildoers have enclosed me. They pierced my hands and my feet.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 I may count all my bones. They look and stare upon me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They part my garments among them, and upon my vesture do they cast a lot.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But be thou not far off, O Jehovah. O thou my succor, hasten thee to help me.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Deliver my soul from the sword, the only one of me from the power of the dog.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the lion's mouth, yea, from the horns of the wild-oxen. Thou have answered me.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare thy name to my brothers. In the midst of the congregation I will praise thee.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Ye who fear Jehovah, praise him. All ye the seed of Jacob, glorify him, and stand in awe of him, all ye the seed of Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For he has not despised nor abhorred the affliction of the afflicted, neither has he hid his face from him, but when he cried to him, he heard.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 From thee comes my praise in the great assembly. I will pay my vows before those who fear him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The meek shall eat and be satisfied. They shall praise Jehovah who seek after him. Let your heart live forever.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the earth shall remember and turn to Jehovah, and all the kinfolk of the nations shall worship before thee.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdom is Jehovah's, and he is the ruler over the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All the fat ones of the earth shall eat and worship. All those who go down to the dust shall bow before him, even he who cannot keep his soul alive.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 A seed shall serve him. It shall be told of the Lord to the next generation.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 They shall come and shall declare his righteousness to a people that shall be born, that he has done it.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
