Psalms 2

1 Why do the nations rage, and the peoples meditate vain things?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against Jehovah, and against his anointed, saying,

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Let us break their bonds apart, and cast away their cords from us.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 He who sits in the heavens will laugh. The Lord will have them in derision.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Then he will speak to them in his wrath, and vex them in his great displeasure.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Yet I have set my king upon my holy hill of Zion.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 I will tell of the decree. Jehovah said to me, Thou are my Son, this day I have begotten thee.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Ask of me, and I will give thee the nations for thine inheritance, and the outermost parts of the earth for thy possession.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Thou shall break them with a rod of iron, thou shall dash them in pieces like a potter's vessel.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Now therefore be wise, O ye kings. Be instructed, ye judges of the earth.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Serve Jehovah with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Kiss the Son, lest he be angry, and ye perish in the way, for his wrath will soon be kindled. Blessed are all those who take refuge in him.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!