Nehemiah 9
1 Now in the twenty-fourth day of this month the sons of Israel were assembled with fasting, and with sackcloth, and earth upon them.
А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.
2 And the seed of Israel separated themselves from all foreigners, and stood and confessed their sins, and the iniquities of their fathers.
А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.
3 And they stood up in their place, and read in the book of the law of Jehovah their God a fourth part of the day, and another fourth part they confessed, and worshiped Jehovah their God.
І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.
4 Then Jeshua, and Bani, Kadmiel, Shebaniah, Bunni, Sherebiah, Bani, and Chenani, stood up upon the stairs of the Levites, and cried with a loud voice to Jehovah their God.
І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.
5 Then the Levites, Jeshua, and Kadmiel, Bani, Hashabneiah, Sherebiah, Hodiah, Shebaniah, and Pethahiah, said, Stand up and bless Jehovah your God from everlasting to everlasting. And blessed be thy glorious name, which is exalted above all blessing and praise.
І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!
6 Thou are Jehovah, even thou alone, thou have made heaven, the heaven of heavens, with all their host, the earth and all things that are on it, the seas and all that is in them, and thou preserve them all. And the host of heaven worships thee.
Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!
7 Thou are Jehovah, the God who chose Abram, and brought him forth out of Ur of the Chaldees, and gave him the name of Abraham,
Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.
8 and found his heart faithful before thee, and made a covenant with him to give the land of the Canaanite, the Hittite, the Amorite, and the Perizzite, and the Jebusite, and the Girgashite, to give it to his seed, and have performed thy words, for thou are righteous.
І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!
9 And thou saw the affliction of our fathers in Egypt, and heard their cry by the Red Sea,
І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.
10 and showed signs and wonders upon Pharaoh, and on all his servants, and on all the people of his land, for thou knew that they dealt proudly against them, and got thee a name, as it is this day.
І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.
11 And thou divided the sea before them, so that they went through the midst of the sea on the dry land. And thou cast their pursuers into the depths as a stone into the mighty waters.
І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.
12 Moreover in a pillar of cloud thou led them by day, and in a pillar of fire by night, to give them light in the way in which they should go.
І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.
13 Thou also came down upon mount Sinai, and spoke with them from heaven, and gave them right ordinances and true laws, good statutes and commandments,
І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.
14 and made known to them thy holy sabbath, and commanded them commandments, and statutes, and a law, by Moses thy servant.
І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.
15 And thou gave them bread from heaven for their hunger, and brought forth water for them out of the rock for their thirst, and commanded them that they should go in to possess the land which thou had sworn to give them.
І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.
16 But they and our fathers dealt proudly and stiffened their neck, and did not hearken to thy commandments,
Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.
17 and refused to obey, neither were mindful of thy wonders that thou did among them, but stiffened their neck. And in their rebellion they appointed a captain to return to their bondage. But thou are a God ready to pardon, gracious and merciful, slow to anger, and abundant in loving kindness, and did not forsake them.
І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!
18 Yea, when they had made a molten calf for them, and said, This is thy God that brought thee up out of Egypt, and had wrought great provocations,
Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,
19 yet thou in thy manifold mercies did not forsake them in the wilderness. The pillar of cloud did not depart from over them by day to lead them in the way, neither the pillar of fire by night to show them light, and the way in which they should go.
та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.
20 Thou also gave thy good Spirit to instruct them, and did not withhold thy manna from their mouth, and gave them water for their thirst.
І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.
21 Yea, forty years thou sustained them in the wilderness, and they lacked nothing; their clothes did not grow old, and their feet did not swell.
І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.
22 Moreover thou gave them kingdoms and peoples, which thou allotted after their portions. So they possessed the land of Sihon, even the land of the king of Heshbon, and the land of Og king of Bashan.
І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.
23 Their sons thou also multiplied as the stars of heaven, and brought them into the land concerning which thou said to their fathers that they should go in to possess it.
А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.
24 So the sons went in and possessed the land. And thou subdued the inhabitants of the land before them, the Canaanites, and gave them into their hands, with their kings, and the peoples of the land, that they might do with them as they would.
І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.
25 And they took fortified cities, and a fat land, and possessed houses full of all good things, cisterns hewn out, vineyards, and oliveyards, and fruit trees in abundance. So they ate, and were filled, and became fat, and delighted themselves in thy great goodness.
І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.
26 Nevertheless they were disobedient, and rebelled against thee, and cast thy law behind their back, and killed thy prophets who testified against them to turn them again to thee, and they wrought great provocations.
І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.
27 Therefore thou delivered them into the hand of their adversaries, who distressed them. And in the time of their trouble, when they cried to thee, thou heard from heaven, and according to thy manifold mercies thou gave them saviors who saved them out of the hand of their adversaries.
І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.
28 But after they had rest, they again did evil before thee. Therefore thou left them in the hand of their enemies, so that they had the dominion over them. Yet when they returned, and cried to thee, thou heard from heaven, and many times thou delivered them according to thy mercies,
Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.
29 and testified against them, that thou might bring them again to thy law. Yet they dealt proudly, and did not hearken to thy commandments, but sinned against thine ordinances (which if a man does, he shall live in them), and withdrew the shoulder, and stiffened their neck, and would not hear.
І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.
30 Yet many years thou bore with them, and testified against them by thy Spirit through thy prophets. Yet they would not give ear. Therefore thou gave them into the hand of the peoples of the lands.
І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.
31 Nevertheless in thy manifold mercies thou did not make a full end of them, nor forsake them, for thou are a gracious and merciful God.
І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!
32 Now therefore, our God, the great, the mighty, and the awesome God, who keeps covenant and loving kindness, let not all the travail seem little before thee, that has come upon us, on our kings, on our rulers, and on our priests, and on our prophets, and on our fathers, and on all thy people, since the time of the kings of Assyria to this day.
А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!
33 However thou are just in all that has come upon us, for thou have dealt truly, but we have done wickedly,
А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.
34 neither have our kings, our rulers, our priests, nor our fathers, kept thy law, nor hearkened to thy commandments and thy testimonies with which thou testified against them.
А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.
35 For they have not served thee in their kingdom, and in thy great goodness that thou gave them, and in the large and fat land which thou gave before them, neither did they turn from their wicked works.
І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.
36 Behold, we are servants this day, and as for the land that thou gave to our fathers to eat the fruit of it and the good of it, behold, we are servants in it.
Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!
37 And it yields much increase to the kings whom thou have set over us because of our sins. Also they have power over our bodies, and over our cattle, at their pleasure, and we are in great distress.
І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“
38 And yet for all this we make a sure covenant, and write it, and our rulers, our Levites, and our priests, seal to it.
Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печа́тки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.
