Nehemiah 13
1 On that day they read in the book of Moses in the audience of the people, and in it was found written that an Ammonite and a Moabite should not enter into the assembly of God forever,
Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,
2 because they did not meet the sons of Israel with bread and with water, but hired Balaam against them, to curse them. However our God turned the curse into a blessing.
бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння.
3 And it came to pass, when they had heard the law, that they separated from Israel all the mixed multitude.
І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже.
4 Now before this, Eliashib the priest, who was appointed over the chambers of the house of our God, being allied to Tobiah,
А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн,
5 had prepared for him a great chamber, where formerly they laid the meal offerings, the frankincense, and the vessels, and the tithes of the grain, the new wine, and the oil, which were given by commandment to the Levites, and the singers, and the porters, and the heave offerings for the priests.
то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення.
6 But in all this time I was not at Jerusalem, for in the thirty-second year of Artaxerxes king of Babylon I went to the king. And after certain days I asked leave of the king,
А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.
7 and I came to Jerusalem, and understood the evil that Eliashib had done for Tobiah, in preparing him a chamber in the courts of the house of God.
І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому.
8 And it grieved me greatly. Therefore I cast forth all the household stuff of Tobiah out of the chamber.
І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори.
9 Then I commanded, and they cleansed the chambers. And there I brought again the vessels of the house of God, with the meal offerings and the frankincense.
І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан.
10 And I perceived that the portions of the Levites had not been given them, so that the Levites and the singers, who did the work, had fled each one to his field.
І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю.
11 Then I contended with the rulers, and said, Why is the house of God forsaken? And I gathered them together, and set them in their place.
І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х.
12 Then all Judah brought the tithe of the grain and the new wine and the oil to the treasuries.
І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць.
13 And I made treasurers over the treasuries, Shelemiah the priest, and Zadok the scribe, and of the Levites, Pedaiah, and next to them was Hanan the son of Zaccur, the son of Mattaniah. For they were counted faithful, and their business was to distribute to their brothers.
І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів.
14 Remember me, O my God, concerning this, and do not wipe out my good deeds that I have done for the house of my God, and for the observances of it.
Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах!
15 In those days I saw in Judah some men treading wine-presses on the sabbath, and bringing in sheaves, and loading donkeys therewith, as also wine, grapes, and figs, and all manner of burdens, which they brought into Jerusalem on the sabbath day. And I testified against them in the day in which they sold foods.
Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.
16 There dwelt men of Tyre also in it who brought in fish, and all manner of wares, and sold on the sabbath to the sons of Judah, and in Jerusalem.
А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.
17 Then I contended with the ranking men of Judah, and said to them, What evil thing is this that ye do, and profane the sabbath day?
I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?
18 Did not your fathers thus, and did not our God bring all this evil upon us, and upon this city? Yet ye bring more wrath upon Israel by profaning the sabbath.
Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“.
19 And it came to pass that, when the gates of Jerusalem began to be dark before the sabbath, I commanded that the doors should be shut, and commanded that they should not be opened till after the sabbath. And I set some of my servants over the gates that there should be no burden brought in on the sabbath day.
І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня!
20 So the merchants and sellers of all kind of wares lodged outside Jerusalem once or twice.
І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.
21 Then I testified against them, and said to them, Why do ye lodge outside the wall? If ye do so again, I will lay hands on you. From that time forth they came no more on the sabbath.
І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу.
22 And I commanded the Levites that they should purify themselves, and that they should come and keep the gates, to sanctify the sabbath day. Remember to me, O my God, this also, and spare me according to the greatness of thy loving kindness.
І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!
23 In those days also I saw the Jews who had married women of Ashdod, of Ammon, and of Moab.
Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок.
24 And their sons spoke half in the speech of Ashdod, and could not speak in the Jews' language, but according to the language of each people.
А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду.
25 And I contended with them, and cursed them, and smote certain of them, and plucked off their hair, and made them swear by God, saying, Ye shall not give your daughters to their sons, nor take their daughters for your sons, or for yourselves.
І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас.
26 Did not Solomon king of Israel sin by these things? Yet there was no king like him among many nations, and he was beloved of his God, and God made him king over all Israel. Nevertheless foreign women caused even him to sin.
Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́?
27 Shall we then hearken to you to do all this great evil, to trespass against our God in marrying foreign women?
І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“
28 And one of the sons of Joiada, the son of Eliashib the high priest, was son-in-law to Sanballat the Horonite. Therefore I chased him from me.
А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе!
29 Remember them, O my God, because they have defiled the priesthood, and the covenant of the priesthood, and of the Levites.
Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського!
30 Thus I cleansed them from all foreigners, and appointed charges for the priests and for the Levites, each one in his work,
І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,
31 and for the wood offering, at times appointed, and for the first-fruits. Remember me, O my God, for good.
і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“
