Matthew 20
1 For the kingdom of the heavens is compared to a man, a house-ruler, who went out in the early morning at the same time to hire workmen for his vineyard.
Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
2 And having agreed with the workmen for a denarius a day, he sent them into his vineyard.
І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
3 And having gone out about the third hour, he saw others having stood idle in the marketplace.
І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла,
4 And he said to those men, Go ye also into the vineyard, and whatever would be right I will give you, and they went.
і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли.
5 Again having gone out about the sixth and the ninth hour, he did likewise.
Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
6 And having gone out about the eleventh hour, he found others who have stood idle. And he says to them, Why have ye stood here idle the whole day?
Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
7 They say to him, Because no man has hired us. He says to them, Go ye also into the vineyard, and whatever would be right ye will receive.
Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
8 And having become evening, the lord of the vineyard says to his manager, Call the workmen, and render to them their wage, having begun from the last until the first.
Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
9 And those who came about the eleventh hour, each received a denarius.
І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
10 But when the first came, they supposed that they would receive more. And they also received a denarius each.
Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
11 And when they received it, they murmured against the house-ruler,
І взявши вони, нарекали на господаря,
12 saying, These last did one hour, and thou have made them equal to us, who have borne the burden of the day and the heat.
говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
13 But having answered, he said to one of them, Friend, I do thee no wrong. Did thou not agree with me for a denarius?
Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
14 Take thine and go. But I want to give to this last man, as to thee also.
Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
15 Is it not permitted for me to do what I want with my own? Is thine eye evil, because I am good?
Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
16 So the last will be first, and the first last, for many are called, but few chosen.
Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
17 And while going up to Jerusalem, Jesus took the twelve disciples in private on the way, and he said to them,
І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
18 Behold, we go up to Jerusalem, and the Son of man will be betrayed to the chief priests and scholars. And they will condemn him to death,
Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
19 and will deliver him to the Gentiles to ridicule, and to scourge, and to crucify. And the third day he will rise.
і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
20 Then the mother of the sons of Zebedee came to him with her sons, worshiping, and asking something from him.
Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
21 And he said to her, What do thou want? She says to him, Speak that these my two sons may sit, one at thy right hand and one at thy left hand in thy kingdom.
Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
22 But having answered, Jesus said, Ye know not what ye are asking. Are ye able to drink the cup that I am going to drink, or to be immersed the immersion that I am immersed? They say to him, We are able.
Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
23 And he says to them, Ye will indeed drink my cup, and ye will be immersed the immersion that I am immersed. But to sit at my right hand and at my left hand is not mine to give, but to whom it has been prepared by my Father.
І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
24 And when the ten heard it, they were indignant about the two brothers.
І почувши десять, ремствували із двох братів.
25 But having summoned them, Jesus said, Ye know that the rulers of the Gentiles lord over them, and their eminent men have power over them.
Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
26 But it shall not be so among you. Rather whoever wants to become great among you, he shall be your helper,
Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
27 and whoever wants be first among you shall be your bondman.
і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
28 Just as the Son of man came not to be served, but to serve, and to give his life a ransom for many.
як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
29 And when they went out from Jericho, a great multitude followed him.
І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу
30 And behold, two blind men sitting by the wayside, having heard that Jesus was passing by, cried out, saying, Be merciful to us, Lord, thou son of David.
І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
31 And the multitude rebuked them, so that they would be quiet, but they cried out greater, saying, Be merciful to us, Lord, thou son of David.
Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
32 And having stood still, Jesus called them and said, What do ye want that I would do to you?
І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
33 They say to him, Lord, that our eyes may be opened.
Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
34 And having felt compassion, Jesus touched their eyes, and straightaway they received their sight, and followed him.
Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
