Genesis 43
1 And the famine was severe in the land.
А голод став тяжки́й у тім краї.
2 And it came to pass, when they had eaten up the grain which they had brought out of Egypt, their father said to them, Go again, buy us a little food.
І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“
3 And Judah spoke to him, saying, The man solemnly protested to us, saying, Ye shall not see my face unless your brother be with you.
І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“
4 If thou will send our brother with us, we will go down and buy food for thee,
Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.
5 but if thou will not send him, we will not go down. For the man said to us, Ye shall not see my face unless your brother be with you.
А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.
6 And Israel said, Why did ye deal so ill with me, as to tell the man whether ye had yet a brother?
І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“
7 And they said, The man asked diligently concerning ourselves, and concerning our kindred, saying, Is your father yet alive? Have ye another brother? And we told him according to the tenor of these words. Could we in any way know that he would say, Bring your brother down?
А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“
8 And Judah said to Israel his father, Send the young man with me, and we will arise and go, that we may live, and not die, both we, and thou, and also our little ones.
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
9 I will be surety for him, of my hand shall thou require him. If I do not bring him to thee, and set him before thee, then let me bear the blame forever.
Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 For unless we had lingered, surely we would have now returned a second time.
А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.
11 And their father Israel said to them, If it be so now, do this: Take of the choice fruits of the land in your vessels, and carry a present down to the man, a little balm, and a little honey, spicery and myrrh, nuts, and almonds.
І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
12 And take double money in your hand, and the money that was returned in the mouth of your sacks carry again in your hand. Perhaps it was an oversight.
А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.
13 Also take your brother, and arise, go again to the man.
А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.
14 And God Almighty give you mercy before the man, that he may release to you your other brother and Benjamin. And if I be bereaved of my sons, I am bereaved.
А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“
15 And the men took that present, and they took double money in their hand, and Benjamin, and rose up, and went down to Egypt, and stood before Joseph.
І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
16 And when Joseph saw Benjamin with them, he said to the steward of his house, Bring the men into the house, and kill, and make ready, for the men shall dine with me at noon.
І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.
17 And the man did as Joseph bade, and the man brought the men to Joseph's house.
І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.
18 And the men were afraid, because they were brought to Joseph's house, and they said, We are brought in because of the money that was returned in our sacks at the first time, that he may seek occasion against us, and fall upon us, and take us for bondmen, and our donkeys.
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.
19 And they came near to the steward of Joseph's house, and they spoke to him at the door of the house,
І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
20 and said, Oh, my lord, we indeed came down at the first time to buy food.
І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
21 And it came to pass, when we came to the lodging place, that we opened our sacks, and, behold, every man's money was in the mouth of his sack, our money in full weight. And we have brought it again in our hand.
І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
22 And we have brought other money down in our hand to buy food. We know not who put our money in our sacks.
А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.
23 And he said, Peace be to you, fear not. Your God, and the God of your father, has given you treasure in your sacks. I had your money. And he brought Simeon out to them.
А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.
24 And the man brought the men into Joseph's house, and gave them water, and they washed their feet. And he gave their donkeys provender.
І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 And they made ready the present against Joseph's coming at noon, for they heard that they should eat bread there.
І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
26 And when Joseph came home, they brought him the present which was in their hand into the house, and bowed down themselves to him to the earth.
І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
27 And he asked them of their welfare, and said, Is your father well, the old man of whom ye spoke? Is he yet alive?
А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“
28 And they said, Thy servant our father is well; he is yet alive. And they bowed the head, and made obeisance.
А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
29 And he lifted up his eyes, and saw Benjamin his brother, his mother's son, and said, Is this your youngest brother, of whom ye spoke to me? And he said, God be gracious to thee, my son.
І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“
30 And Joseph made haste, for his heart yearned over his brother, and he sought where to weep. And he entered into his chamber, and wept there.
І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
31 And he washed his face, and came out. And he restrained himself, and said, Set on bread.
І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“
32 And they set on for him by himself, and for them by themselves, and for the Egyptians, who ate with him, by themselves, because the Egyptians might not eat bread with the Hebrews, for that is an abomination to the Egyptians.
І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
33 And they sat before him, the firstborn according to his birthright, and the youngest according to his youth. And the men marveled one with another.
І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.
34 And he took and sent portions to them from before him, but Benjamin's portion was five times so much as any of theirs. And they drank, and were merry with him.
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.
