Exodus 32
1 And when the people saw that Moses delayed to come down from the mount, the people gathered themselves together to Aaron, and said to him, Up, make gods for us, which shall go before us. For as for this Moses, the man that brought us up out of the land of Egypt, we know not what has become of him.
І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.
2 And Aaron said to them, Break off the golden rings, which are in the ears of your wives, of your sons, and of your daughters, and bring them to me.
І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.
3 And all the people broke off the golden rings which were in their ears, and brought them to Aaron.
І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.
4 And he received it at their hand, and fashioned it with a graving tool, and made it a molten calf. And they said, These are thy gods, O Israel, which brought thee up out of the land of Egypt.
І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“
5 And when Aaron saw this, he built an altar before it. And Aaron made proclamation, and said, Tomorrow shall be a feast to Jehovah.
І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“
6 And they rose up early on the morrow, and offered burnt offerings, and brought peace offerings. And the people sat down to eat and to drink, and rose up to revel.
І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.
7 And Jehovah spoke to Moses, Go, get thee down. For thy people, that thou brought up out of the land of Egypt, have corrupted themselves.
А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.
8 They have turned aside quickly out of the way which I commanded them. They have made for them a molten calf, and have worshiped it, and have sacrificed to it, and said, These are thy gods, O Israel, which brought thee up out of the land of Egypt.
Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“
9 And Jehovah said to Moses, I have seen this people, and, behold, it is a stiff-necked people.
І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!
10 Now therefore let me alone, that my wrath may grow hot against them, and that I may consume them. And I will make of thee a great nation.
А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.
11 And Moses besought Jehovah his God, and said, Jehovah, why does thy wrath grow hot against thy people, whom thou have brought forth out of the land of Egypt with great power and with a mighty hand?
І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?
12 Why should the Egyptians speak, saying, He brought them forth for evil, to kill them on the mountains, and to consume them from the face of the earth? Turn from thy fierce wrath, and relent of this evil against thy people.
На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!
13 Remember Abraham, Isaac, and Israel, thy servants, to whom thou swore by thine own self, and said to them, I will multiply your seed as the stars of heaven. And all this land that I have spoken of I will give to your seed, and they shall inherit it forever.
Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.
14 And Jehovah relented of the evil which he said he would do to his people.
І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.
15 And Moses turned, and went down from the mount, with the two tablets of the testimony in his hand, tablets that were written on both their sides; on the one side and on the other were they written.
І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.
16 And the tablets were the work of God, and the writing was the writing of God, engraved upon the tablets.
А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.
17 And when Joshua heard the noise of the people as they shouted, he said to Moses, There is a noise of war in the camp.
І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“
18 And he said, It is not the voice of those who shout for mastery, neither is it the voice of those who cry for being overcome, but the noise of those who sing do I hear.
А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“
19 And it came to pass, as soon as he came near to the camp, that he saw the calf and the dancing. And Moses' anger grew hot, and he cast the tablets out of his hands, and broke them beneath the mount.
І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!.
20 And he took the calf which they had made, and burnt it with fire, and ground it to powder, and scattered it upon the water, and made the sons of Israel drink of it.
І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.
21 And Moses said to Aaron, What did this people do to thee, that thou have brought a great sin upon them?
І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“
22 And Aaron said, Let not the anger of my lord grow hot. Thou know the people, that they are set on evil.
А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.
23 For they said to me, Make gods for us, which shall go before us. For as for this Moses, the man who brought us up out of the land of Egypt, we know not what has become of him.
І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.
24 And I said to them, Whoever has any gold, let them break it off. So they gave it to me, and I cast it into the fire, and there came out this calf.
І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.
25 And when Moses saw that the people were broken loose, (for Aaron had let them loose for a derision among their enemies, )
І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.
26 then Moses stood in the gate of the camp, and said, Whoever is on Jehovah's side, come to me. And all the sons of Levi gathered themselves together to him.
І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“І зібралися до нього всі Левіїні сини.
27 And he said to them, Thus says Jehovah, the God of Israel, Put ye every man his sword upon his thigh, and go to and fro from gate to gate throughout the camp, and slay every man his brother, and every man his companion, and every man his neighbor.
І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.
28 And the sons of Levi did according to the word of Moses. And there fell of the people that day about three thousand men.
І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.
29 And Moses said, Consecrate yourselves today to Jehovah, yea, every man against his son, and against his brother, that he may bestow upon you a blessing this day.
І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.
30 And it came to pass on the morrow, that Moses said to the people, Ye have sinned a great sin. And now I will go up to Jehovah, perhaps I shall make atonement for your sin.
І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.
31 And Moses returned to Jehovah, and said, Oh, this people have sinned a great sin, and have made gods of gold for them.
І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!
32 Yet now, if thou will forgive their sin-, and if not, blot me, I pray thee, out of thy book which thou have written.
А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.
33 And Jehovah said to Moses, Whoever has sinned against me, him will I blot out of my book.
І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.
34 And now go, lead the people to the place of which I have spoken to thee. Behold, my agent shall go before thee. Nevertheless in the day when I visit, I will visit their sin upon them.
А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!
35 And Jehovah smote the people, because they made the calf, which Aaron made.
І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.
